презентація

Report
Роль Шевченка в історії
України
За творами:
“Заповіт”
“Гайдамаки”
“Кавказ”
План
• Деякі біографічні відомості про
автора
• “Заповіт”
• “Гайдамаки”
• “Кавказ”
• Висновок
Деякі біографічні відомості
про автора
Тара́с Григо́рович Шевче́нко народився 9
березня 1814 в с. Моринці, Київська губернія.
Помер 10 березня 1861,у м. Санкт-Петербург.
Відомий український поет,
письменник,драматург, художник
громадський діяч,фольклорист.
Член Кирило-Мефодіївського
братства. Академік Імператорської
академії мистецтв (1860).
“Заповіт”
• Написаний 25 грудня 1845 році в Переяславі.
• Вірш є своєрідним гімном визвольної боротьби
українського народу.
• був покладений в основу музичних творів
багатьох композиторів
• бойовий заклик до боротьби не тільки в його
батьківщині, але й далеко за її межами.
• Він тільки хотів — може, в останній раз —
сказати народові про те, що думав, що
почував.
Слава Україні –
героям слава
• сфокусовано провідні ідеї,
мотиви й образи гнівної музи
поета-борця.
• увесь твір звучить як
пристрасна промова
революційного трибуна,
звернена до народу.
• про ворогів вітчизни поет не
може говорити спокійно.
• Влада кваліфікувала цей твір:
«в высшей степени дерзкого и
возмутительного
содержания».
Гайдамаки
• Поема написана 7 квітня 1841 року в місті
Санк-Петербурзі.
• Головною темою поеми є гайдамацький рух
(національно-визвольний і суспільнополітичний рух проти
польського гніту на
правобережній Україні
наприкінці XVIII-го на
початку XIX-го ст.
• Поет утверджує у цій поемі ідею народності
літератури і право українського письменства на
існування та розвиток.
• Поет докладно вмотивовує події Коліївщини як
великого народно-визвольного рухую
• Гайдамаки виступають у поемі, вперше в світовій
літературі, справжніми творцями історії.
• Це найповніше розкривається в розділах «Треті
півні», «Червоний бенкет», «Бенкет у Лисянці»,
«Гонта в Умані» та інших.
• У творі дві сюжетні лінії, які переплітаються між
собою: розгортання та хід повстання під
назвою Коліївщина та історія особистого життя
Яреми.
• Логічним завершенням основної
• сюжетної лінії є зображення
• гайдамацького повстання —
• «Епілог» перейнятий сумним
настроєм, характерним і для
народних пісень про Коліївщину.
Україно, Україно! Серце
моє, ненько! Як згадаю твою
долю, заплаче серденько!
В поемі «Гайдамаки»
Шевченко оспівав повсталий
народ, його непереможну волю
в боротьбі проти соціального і
національного гніту, звеличив
його мужність і душевну красу.
У творі «Гайдамаки» Шевченко
уперше у європейському
романтизмі поставив у центрі
твору не героя-одинака, а
народних месників, «громаду в
сіряках».
“Кавказ”
• Написана 18 листопада 1845 року в
Переяславі.
• Присвячена Якову де Бальмену.
• В поемі немає подій. Поема являє собою
роздуми ліричного героя про
несправедливість і жорстокість світу, а
також про лицемірство деяких людей.
Ліричний герой звертається до Бога в
дечому з докором, проте усвідомлюючи
людську безсилість перед нещастями.
Шевченко пише із неприхованим сарказмом: «ми
християне; храми, школи, усе добро, сам Бог у
нас»! Проте Шевченко згадує також про Сибір і
тюрми в Російській імперії в яких сидять не тільки
злочинці, але й політичні в'язні. Про це мовчить
весь люд царської Росії, «бо благоденствує», як
каже знову таки гірко сміючись Шевченко. У поемі
є ремінісценція із Біблії.
З гнівом Шевченко пише про поміщиків:
«Ви любите на братові, шкуру, а не душу! та
й лупите по закону дочці на кожушок,
байстрюкові на придане, жінці на патинки».
Шевченко глузує над людьми, що в церкві
моляться «за кражу, за войну, за кров, щоб
братню кров пролити» і приносять отримані
на війні прикраси, як пожертву Богові.
Потім Шевченко звертається до
свого друга Якова де Бельмена,
якому присвячена поема, якому
«не за Україну, а за її ката»
довелось проливати свою кров і
«випити з московської чаші
московську отруту». Поет бажає
щоб його друг витав над
Україною «живою душею» і
згадав його, Шевченка,
перечитуючи рядки поеми.
Висновок
• Тарас Шевченко у своїй творчості
відобразив саме ті думки і
настрої, які були важливими в
житті українців його часу. Про те,
що його творчість знайшла відгук
у серцях людей, свідчить те, що в
другій половині XIX і на початку
XX ст. чи не єдиною книжкою у
більшості сільських хат України
був «Кобзар», вірші з нього вчили
напам'ять, за ним училися читати

similar documents