МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського Інститут філології і журналістики Виконала: студентка 2-го курсу, групи Г (УСП) Чорній Т.М. Вінниця 2009 Творчість Шевченка.

Report
Slide 1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Інститут філології і журналістики

Виконала:
студентка 2-го курсу,
групи Г (УСП)
Чорній Т.М.

Вінниця 2009

Творчість Шевченка запалила
те поетичне світило, при якім “стало
видно по всій Україні, куди… кожен
мусить простувати ”
П. Куліш

В оббитій вітрами кріпацькій хаті
села Моринці Звенигородського
повіту на Київщині народився 9
березня (25 лютого за старим
стилем)
1814
року
Тарас
Шевченко.

Тарас був ще маленьким, коли батьки переселилися з
Моренець в Кирилівку. Тут велика сім’я Шевченків жила в
тій старій хаті з солом’яною покрівлею.

9 років було Тарасові, коли
його мати “ще молодою у
могилу нужда та праця
положила”. А через два роки і
батько “не витерпів лихої долі,
умер
на
панщинні”.
Осиротівши, Тарас пішов у
найми до дядька. Він носив
воду і одночасно вчився:
…Зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками.
Кругом листочки обведу
Тай списую Сковороду
Або “три царіє со дари”.
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто…
(А.О. Козачковському)

Бажаючи навчитись малювати, Тарас мандрує з рідного села
м.Лисянку до маляра, потім – до малярів-дяків у Стеблеві,
Тарасівці. Потім знову повертається в Кирилівку і пасе
громадську череду. Через якийсь час він іде наймитувати до
кирилівського попа, навчається у хлипнівського маляра, а
звідти, потрапляє у 1828 році до панського двору в селі
Вільшана, де його забирають, як кріпака, прислужувати панові,
бути “козачком”.

Через рік пан Енгельгард виїхав у Київ,
далі – у Вільне, забравши з собою
прислужника – козачка Тараса. Тяжке було
це прислужування. Не раз зазнавав козачок
катувань…
В 1831 році, слідом за паном, прибули в
Петербург панські слуги, серед яких був і
Тарас. Через рік 18-тилітнього юнака пан
законтрактував до цехового майстра
малювання Ширяєва, щоб мати свого
двірського художника.
Іноді Тарас ходив до літнього саду малювати
статуї. Тут він зустрівся з художником І.
Сошенком, який звернув увагу на здібності
юнака і познайомив його з художниками та
письменниками. Це були К. Брюллов, О.
Венеціанов, В. Жуковський, Є. Гребінка, В.
Григорович. Вони взяли участь у викупі в
1838 році Шевченка з кріпацтва та
влаштуванні його на навчання в Академію
мистецтв під керівництвом К. Брюллова.

Ще до викупу з кріпацтва
Шевченко почав писати
вірші, а в 1840 році
вийшов його перший
“Кобзар”.

Живучи в столиці, Шевченко прагнув поїхати на Україну,
зустрітися з братами та сестрами, побувати в місцевих, де
відбувалися колись історичні події. У нього виник задум
створити серії малюнків під назвою “Живопис на Україні”. В
травні 1843 року виїхав на Україну.

На
початку
1844
року
Шевченко
повертається
у
Петербург. Він з великим
піднесенням
розгортає
літературну діяльність, пише
ряд нових творів.
У березні 1845 року Шевченко
закінчив Академію мистецтв.

На початку 1846 року в Києві було організоване політичне
таємне Кирило-Мифодіївське товариство, яке ставило своєю
метою об’єднання слов’янських народів в демократичну
федерацію. Шевченко став активним учасником товариства,
посівши в ньому революційно-демократичну позицію.
За участь в таємному товаристві Шевченка в квітні 1847 року
було заарештовано і відправлено для допиту в Петербург.

За час біля двохмісячного перебування
під арештом і слідством (квітень-травень
1847 року) Шевченко створив цикл
поезій під назвою “В казиматі”.
Його заслали рядовим солдатом в
окремий
оренбурзький
корпус
з
забороною писати і малювати.
Спочатку Шевченка було перевезено в
Оренбург, а потім направили в Орську
фортецю.
Після одинадцятимісячному перебуванні в ув’язненні Шевченко
потрапив, як художник у наукову експедицію лейтинанта
О.Обутакова, завданням якої було дослідити Аральське море.

Після заслання Тарас Григорович
Шевченко важко хворіє, повертається в
Петербург, де зустрічається зі своїми
друзями,
а
через
деякий
час
знайомиться з Чернишевським.

В
травні
1859
року
Шевченко було дозволено
виїхати на Україну. “Для
поправки
здоров’я
та
малювання
з
натури
етюдів”.

Під час перебування на Україні
проживав
на
розі
Маложитомирської
вулиці
і
Хрещатика
(тепер
площа
Калініна).
Після
допитів
Шевченкові
дозволено було повернутися до
Петербурга.

Розгортає
ще
активніше
громадську
і
літературну
діяльність, пише такі твори як:
“Марія”, “Молитва”, “О люди!
Люди небораки!” та інші.
На початку 1860 року вийшов
з
друку
“Кобзар”
Тараса
Шевченка з портретом поета,
намальованим приятелем поета
художником М.Мікешиним. На
книзі значилася присвята: “Марку
Вовчкові на пам’ять 24-го січня
1859 року”, тобто “Кобзар”
присвячувався
пам’яті
про
зустріч поета з Марком Вовчком.

“Кобзар”
1860
року
повніший
за
раніше
виданий у 1840 році. Крім
нових поезій, Шевченко
вніс зміни до раніше
надрукованих поезій.

Сюди увійшли такі поезії: “Причинна”,
“Думка” (“Тече вода в синє море”), “Вітре
буйний, вітре буйний!”, “Тяжко, важко в світі
жити”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Катерина”,
“Наймичка”,
“Гайдамаки”,
“Псалми
Давидові”.

В часи великого творчого піднесення Шевченко тяжко
захворів. Арешти, переслідування, заслання надломили його
здоровя і привели до передчасної смерті. 10 березня 1861 року
перестало битися серце великої людини, що була гордістю
нашого народу. Поховали Шевченка на Смоленському
кладовищі у Петербурзі. В похороні брало участь багато
студентів різних національностей.
У травні 1861 року прах Шевченка перевезено на Україну
і поховано на Чернечій горі біля Канева.

Балада “Причина” розпочинала “Кобзар”
Тараса Григоровича Шевченка (1840 року). Вона
розпочинається ліричним вступом, де автор
описує картини розбурханої природи. Малюючи
образ дівчини автор використовує народнопісенні засоби, називає її “Дівчинонька,
молоденька, чорнобрива”. Шевченко поетизує її
щире кохання. Слова з балади покладено на
музику Крижанівським.

“Утоплена” написана 1839 року, твір
розпочинається
пейзажним
вступом.
Образи
змальовані
за
принципом
протиставлення. В основі лежать стосунки
матері і доньки. Ця балада написана на
такий мотив, як у Гоголя “Майська ніч”.

Поезія
Т.Г.
Шевченка
“До
Основ’яненка” (1839) твір побудований за
принципом звернення. Автор називає
Основ’яненка
“батьком,
орлом
сизокрилим”.
Поезія
розпочинається
романтичним описом природи, а далі йде
згадка про минуле України, яке
протиставляється
сьогоденню.
Поет
намагається розв’язати таке питання: “чия
правда, чия кривда і чиї ми діти?...”.
Минуле має дати відповідь на ці питання.
Митець висловлює впевненість, що
українська література має розвиватись.
Поезія написана в Петербурзі.

Поезія “Катерина” була написана 18381839 рр. у Петербурзі і присвячена В.А.
Жуковському. За жанром “Катерина” – це
соціально-побутова поема. Тут йдеться про
кохання, про те як дівчину залишив юнак.
Бідна дівчина – Катерина, офіцер –
представник панівного класу. Автор
починає твір з застереження до дівчат,
розповідь про долю Катерини, взаємини з
офіцером. Шевченко присвятив цій поемі
лише 20 років для того, щоб підвести
читача до сприйняття основних подій. Для
поеми характерні ліричні відступи, які
можна поділити на дві групи: 1) звертання
автора до героїв твору, що надає поемі
інтимного характеру і засуджує офіцера,
звернення до читачів, до молодих дівчат. 2)
роздуми про суспільні причини, що
спричинили трагедію героїні.


Slide 2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Інститут філології і журналістики

Виконала:
студентка 2-го курсу,
групи Г (УСП)
Чорній Т.М.

Вінниця 2009

Творчість Шевченка запалила
те поетичне світило, при якім “стало
видно по всій Україні, куди… кожен
мусить простувати ”
П. Куліш

В оббитій вітрами кріпацькій хаті
села Моринці Звенигородського
повіту на Київщині народився 9
березня (25 лютого за старим
стилем)
1814
року
Тарас
Шевченко.

Тарас був ще маленьким, коли батьки переселилися з
Моренець в Кирилівку. Тут велика сім’я Шевченків жила в
тій старій хаті з солом’яною покрівлею.

9 років було Тарасові, коли
його мати “ще молодою у
могилу нужда та праця
положила”. А через два роки і
батько “не витерпів лихої долі,
умер
на
панщинні”.
Осиротівши, Тарас пішов у
найми до дядька. Він носив
воду і одночасно вчився:
…Зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками.
Кругом листочки обведу
Тай списую Сковороду
Або “три царіє со дари”.
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто…
(А.О. Козачковському)

Бажаючи навчитись малювати, Тарас мандрує з рідного села
м.Лисянку до маляра, потім – до малярів-дяків у Стеблеві,
Тарасівці. Потім знову повертається в Кирилівку і пасе
громадську череду. Через якийсь час він іде наймитувати до
кирилівського попа, навчається у хлипнівського маляра, а
звідти, потрапляє у 1828 році до панського двору в селі
Вільшана, де його забирають, як кріпака, прислужувати панові,
бути “козачком”.

Через рік пан Енгельгард виїхав у Київ,
далі – у Вільне, забравши з собою
прислужника – козачка Тараса. Тяжке було
це прислужування. Не раз зазнавав козачок
катувань…
В 1831 році, слідом за паном, прибули в
Петербург панські слуги, серед яких був і
Тарас. Через рік 18-тилітнього юнака пан
законтрактував до цехового майстра
малювання Ширяєва, щоб мати свого
двірського художника.
Іноді Тарас ходив до літнього саду малювати
статуї. Тут він зустрівся з художником І.
Сошенком, який звернув увагу на здібності
юнака і познайомив його з художниками та
письменниками. Це були К. Брюллов, О.
Венеціанов, В. Жуковський, Є. Гребінка, В.
Григорович. Вони взяли участь у викупі в
1838 році Шевченка з кріпацтва та
влаштуванні його на навчання в Академію
мистецтв під керівництвом К. Брюллова.

Ще до викупу з кріпацтва
Шевченко почав писати
вірші, а в 1840 році
вийшов його перший
“Кобзар”.

Живучи в столиці, Шевченко прагнув поїхати на Україну,
зустрітися з братами та сестрами, побувати в місцевих, де
відбувалися колись історичні події. У нього виник задум
створити серії малюнків під назвою “Живопис на Україні”. В
травні 1843 року виїхав на Україну.

На
початку
1844
року
Шевченко
повертається
у
Петербург. Він з великим
піднесенням
розгортає
літературну діяльність, пише
ряд нових творів.
У березні 1845 року Шевченко
закінчив Академію мистецтв.

На початку 1846 року в Києві було організоване політичне
таємне Кирило-Мифодіївське товариство, яке ставило своєю
метою об’єднання слов’янських народів в демократичну
федерацію. Шевченко став активним учасником товариства,
посівши в ньому революційно-демократичну позицію.
За участь в таємному товаристві Шевченка в квітні 1847 року
було заарештовано і відправлено для допиту в Петербург.

За час біля двохмісячного перебування
під арештом і слідством (квітень-травень
1847 року) Шевченко створив цикл
поезій під назвою “В казиматі”.
Його заслали рядовим солдатом в
окремий
оренбурзький
корпус
з
забороною писати і малювати.
Спочатку Шевченка було перевезено в
Оренбург, а потім направили в Орську
фортецю.
Після одинадцятимісячному перебуванні в ув’язненні Шевченко
потрапив, як художник у наукову експедицію лейтинанта
О.Обутакова, завданням якої було дослідити Аральське море.

Після заслання Тарас Григорович
Шевченко важко хворіє, повертається в
Петербург, де зустрічається зі своїми
друзями,
а
через
деякий
час
знайомиться з Чернишевським.

В
травні
1859
року
Шевченко було дозволено
виїхати на Україну. “Для
поправки
здоров’я
та
малювання
з
натури
етюдів”.

Під час перебування на Україні
проживав
на
розі
Маложитомирської
вулиці
і
Хрещатика
(тепер
площа
Калініна).
Після
допитів
Шевченкові
дозволено було повернутися до
Петербурга.

Розгортає
ще
активніше
громадську
і
літературну
діяльність, пише такі твори як:
“Марія”, “Молитва”, “О люди!
Люди небораки!” та інші.
На початку 1860 року вийшов
з
друку
“Кобзар”
Тараса
Шевченка з портретом поета,
намальованим приятелем поета
художником М.Мікешиним. На
книзі значилася присвята: “Марку
Вовчкові на пам’ять 24-го січня
1859 року”, тобто “Кобзар”
присвячувався
пам’яті
про
зустріч поета з Марком Вовчком.

“Кобзар”
1860
року
повніший
за
раніше
виданий у 1840 році. Крім
нових поезій, Шевченко
вніс зміни до раніше
надрукованих поезій.

Сюди увійшли такі поезії: “Причинна”,
“Думка” (“Тече вода в синє море”), “Вітре
буйний, вітре буйний!”, “Тяжко, важко в світі
жити”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Катерина”,
“Наймичка”,
“Гайдамаки”,
“Псалми
Давидові”.

В часи великого творчого піднесення Шевченко тяжко
захворів. Арешти, переслідування, заслання надломили його
здоровя і привели до передчасної смерті. 10 березня 1861 року
перестало битися серце великої людини, що була гордістю
нашого народу. Поховали Шевченка на Смоленському
кладовищі у Петербурзі. В похороні брало участь багато
студентів різних національностей.
У травні 1861 року прах Шевченка перевезено на Україну
і поховано на Чернечій горі біля Канева.

Балада “Причина” розпочинала “Кобзар”
Тараса Григоровича Шевченка (1840 року). Вона
розпочинається ліричним вступом, де автор
описує картини розбурханої природи. Малюючи
образ дівчини автор використовує народнопісенні засоби, називає її “Дівчинонька,
молоденька, чорнобрива”. Шевченко поетизує її
щире кохання. Слова з балади покладено на
музику Крижанівським.

“Утоплена” написана 1839 року, твір
розпочинається
пейзажним
вступом.
Образи
змальовані
за
принципом
протиставлення. В основі лежать стосунки
матері і доньки. Ця балада написана на
такий мотив, як у Гоголя “Майська ніч”.

Поезія
Т.Г.
Шевченка
“До
Основ’яненка” (1839) твір побудований за
принципом звернення. Автор називає
Основ’яненка
“батьком,
орлом
сизокрилим”.
Поезія
розпочинається
романтичним описом природи, а далі йде
згадка про минуле України, яке
протиставляється
сьогоденню.
Поет
намагається розв’язати таке питання: “чия
правда, чия кривда і чиї ми діти?...”.
Минуле має дати відповідь на ці питання.
Митець висловлює впевненість, що
українська література має розвиватись.
Поезія написана в Петербурзі.

Поезія “Катерина” була написана 18381839 рр. у Петербурзі і присвячена В.А.
Жуковському. За жанром “Катерина” – це
соціально-побутова поема. Тут йдеться про
кохання, про те як дівчину залишив юнак.
Бідна дівчина – Катерина, офіцер –
представник панівного класу. Автор
починає твір з застереження до дівчат,
розповідь про долю Катерини, взаємини з
офіцером. Шевченко присвятив цій поемі
лише 20 років для того, щоб підвести
читача до сприйняття основних подій. Для
поеми характерні ліричні відступи, які
можна поділити на дві групи: 1) звертання
автора до героїв твору, що надає поемі
інтимного характеру і засуджує офіцера,
звернення до читачів, до молодих дівчат. 2)
роздуми про суспільні причини, що
спричинили трагедію героїні.


Slide 3

Slide 4

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Інститут філології і журналістики

Виконала:
студентка 2-го курсу,
групи Г (УСП)
Чорній Т.М.

Вінниця 2009

Творчість Шевченка запалила
те поетичне світило, при якім “стало
видно по всій Україні, куди… кожен
мусить простувати ”
П. Куліш

В оббитій вітрами кріпацькій хаті
села Моринці Звенигородського
повіту на Київщині народився 9
березня (25 лютого за старим
стилем)
1814
року
Тарас
Шевченко.

Тарас був ще маленьким, коли батьки переселилися з
Моренець в Кирилівку. Тут велика сім’я Шевченків жила в
тій старій хаті з солом’яною покрівлею.

9 років було Тарасові, коли
його мати “ще молодою у
могилу нужда та праця
положила”. А через два роки і
батько “не витерпів лихої долі,
умер
на
панщинні”.
Осиротівши, Тарас пішов у
найми до дядька. Він носив
воду і одночасно вчився:
…Зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками.
Кругом листочки обведу
Тай списую Сковороду
Або “три царіє со дари”.
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто…
(А.О. Козачковському)

Бажаючи навчитись малювати, Тарас мандрує з рідного села
м.Лисянку до маляра, потім – до малярів-дяків у Стеблеві,
Тарасівці. Потім знову повертається в Кирилівку і пасе
громадську череду. Через якийсь час він іде наймитувати до
кирилівського попа, навчається у хлипнівського маляра, а
звідти, потрапляє у 1828 році до панського двору в селі
Вільшана, де його забирають, як кріпака, прислужувати панові,
бути “козачком”.

Через рік пан Енгельгард виїхав у Київ,
далі – у Вільне, забравши з собою
прислужника – козачка Тараса. Тяжке було
це прислужування. Не раз зазнавав козачок
катувань…
В 1831 році, слідом за паном, прибули в
Петербург панські слуги, серед яких був і
Тарас. Через рік 18-тилітнього юнака пан
законтрактував до цехового майстра
малювання Ширяєва, щоб мати свого
двірського художника.
Іноді Тарас ходив до літнього саду малювати
статуї. Тут він зустрівся з художником І.
Сошенком, який звернув увагу на здібності
юнака і познайомив його з художниками та
письменниками. Це були К. Брюллов, О.
Венеціанов, В. Жуковський, Є. Гребінка, В.
Григорович. Вони взяли участь у викупі в
1838 році Шевченка з кріпацтва та
влаштуванні його на навчання в Академію
мистецтв під керівництвом К. Брюллова.

Ще до викупу з кріпацтва
Шевченко почав писати
вірші, а в 1840 році
вийшов його перший
“Кобзар”.

Живучи в столиці, Шевченко прагнув поїхати на Україну,
зустрітися з братами та сестрами, побувати в місцевих, де
відбувалися колись історичні події. У нього виник задум
створити серії малюнків під назвою “Живопис на Україні”. В
травні 1843 року виїхав на Україну.

На
початку
1844
року
Шевченко
повертається
у
Петербург. Він з великим
піднесенням
розгортає
літературну діяльність, пише
ряд нових творів.
У березні 1845 року Шевченко
закінчив Академію мистецтв.

На початку 1846 року в Києві було організоване політичне
таємне Кирило-Мифодіївське товариство, яке ставило своєю
метою об’єднання слов’янських народів в демократичну
федерацію. Шевченко став активним учасником товариства,
посівши в ньому революційно-демократичну позицію.
За участь в таємному товаристві Шевченка в квітні 1847 року
було заарештовано і відправлено для допиту в Петербург.

За час біля двохмісячного перебування
під арештом і слідством (квітень-травень
1847 року) Шевченко створив цикл
поезій під назвою “В казиматі”.
Його заслали рядовим солдатом в
окремий
оренбурзький
корпус
з
забороною писати і малювати.
Спочатку Шевченка було перевезено в
Оренбург, а потім направили в Орську
фортецю.
Після одинадцятимісячному перебуванні в ув’язненні Шевченко
потрапив, як художник у наукову експедицію лейтинанта
О.Обутакова, завданням якої було дослідити Аральське море.

Після заслання Тарас Григорович
Шевченко важко хворіє, повертається в
Петербург, де зустрічається зі своїми
друзями,
а
через
деякий
час
знайомиться з Чернишевським.

В
травні
1859
року
Шевченко було дозволено
виїхати на Україну. “Для
поправки
здоров’я
та
малювання
з
натури
етюдів”.

Під час перебування на Україні
проживав
на
розі
Маложитомирської
вулиці
і
Хрещатика
(тепер
площа
Калініна).
Після
допитів
Шевченкові
дозволено було повернутися до
Петербурга.

Розгортає
ще
активніше
громадську
і
літературну
діяльність, пише такі твори як:
“Марія”, “Молитва”, “О люди!
Люди небораки!” та інші.
На початку 1860 року вийшов
з
друку
“Кобзар”
Тараса
Шевченка з портретом поета,
намальованим приятелем поета
художником М.Мікешиним. На
книзі значилася присвята: “Марку
Вовчкові на пам’ять 24-го січня
1859 року”, тобто “Кобзар”
присвячувався
пам’яті
про
зустріч поета з Марком Вовчком.

“Кобзар”
1860
року
повніший
за
раніше
виданий у 1840 році. Крім
нових поезій, Шевченко
вніс зміни до раніше
надрукованих поезій.

Сюди увійшли такі поезії: “Причинна”,
“Думка” (“Тече вода в синє море”), “Вітре
буйний, вітре буйний!”, “Тяжко, важко в світі
жити”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Катерина”,
“Наймичка”,
“Гайдамаки”,
“Псалми
Давидові”.

В часи великого творчого піднесення Шевченко тяжко
захворів. Арешти, переслідування, заслання надломили його
здоровя і привели до передчасної смерті. 10 березня 1861 року
перестало битися серце великої людини, що була гордістю
нашого народу. Поховали Шевченка на Смоленському
кладовищі у Петербурзі. В похороні брало участь багато
студентів різних національностей.
У травні 1861 року прах Шевченка перевезено на Україну
і поховано на Чернечій горі біля Канева.

Балада “Причина” розпочинала “Кобзар”
Тараса Григоровича Шевченка (1840 року). Вона
розпочинається ліричним вступом, де автор
описує картини розбурханої природи. Малюючи
образ дівчини автор використовує народнопісенні засоби, називає її “Дівчинонька,
молоденька, чорнобрива”. Шевченко поетизує її
щире кохання. Слова з балади покладено на
музику Крижанівським.

“Утоплена” написана 1839 року, твір
розпочинається
пейзажним
вступом.
Образи
змальовані
за
принципом
протиставлення. В основі лежать стосунки
матері і доньки. Ця балада написана на
такий мотив, як у Гоголя “Майська ніч”.

Поезія
Т.Г.
Шевченка
“До
Основ’яненка” (1839) твір побудований за
принципом звернення. Автор називає
Основ’яненка
“батьком,
орлом
сизокрилим”.
Поезія
розпочинається
романтичним описом природи, а далі йде
згадка про минуле України, яке
протиставляється
сьогоденню.
Поет
намагається розв’язати таке питання: “чия
правда, чия кривда і чиї ми діти?...”.
Минуле має дати відповідь на ці питання.
Митець висловлює впевненість, що
українська література має розвиватись.
Поезія написана в Петербурзі.

Поезія “Катерина” була написана 18381839 рр. у Петербурзі і присвячена В.А.
Жуковському. За жанром “Катерина” – це
соціально-побутова поема. Тут йдеться про
кохання, про те як дівчину залишив юнак.
Бідна дівчина – Катерина, офіцер –
представник панівного класу. Автор
починає твір з застереження до дівчат,
розповідь про долю Катерини, взаємини з
офіцером. Шевченко присвятив цій поемі
лише 20 років для того, щоб підвести
читача до сприйняття основних подій. Для
поеми характерні ліричні відступи, які
можна поділити на дві групи: 1) звертання
автора до героїв твору, що надає поемі
інтимного характеру і засуджує офіцера,
звернення до читачів, до молодих дівчат. 2)
роздуми про суспільні причини, що
спричинили трагедію героїні.


Slide 5

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Інститут філології і журналістики

Виконала:
студентка 2-го курсу,
групи Г (УСП)
Чорній Т.М.

Вінниця 2009

Творчість Шевченка запалила
те поетичне світило, при якім “стало
видно по всій Україні, куди… кожен
мусить простувати ”
П. Куліш

В оббитій вітрами кріпацькій хаті
села Моринці Звенигородського
повіту на Київщині народився 9
березня (25 лютого за старим
стилем)
1814
року
Тарас
Шевченко.

Тарас був ще маленьким, коли батьки переселилися з
Моренець в Кирилівку. Тут велика сім’я Шевченків жила в
тій старій хаті з солом’яною покрівлею.

9 років було Тарасові, коли
його мати “ще молодою у
могилу нужда та праця
положила”. А через два роки і
батько “не витерпів лихої долі,
умер
на
панщинні”.
Осиротівши, Тарас пішов у
найми до дядька. Він носив
воду і одночасно вчився:
…Зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками.
Кругом листочки обведу
Тай списую Сковороду
Або “три царіє со дари”.
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто…
(А.О. Козачковському)

Бажаючи навчитись малювати, Тарас мандрує з рідного села
м.Лисянку до маляра, потім – до малярів-дяків у Стеблеві,
Тарасівці. Потім знову повертається в Кирилівку і пасе
громадську череду. Через якийсь час він іде наймитувати до
кирилівського попа, навчається у хлипнівського маляра, а
звідти, потрапляє у 1828 році до панського двору в селі
Вільшана, де його забирають, як кріпака, прислужувати панові,
бути “козачком”.

Через рік пан Енгельгард виїхав у Київ,
далі – у Вільне, забравши з собою
прислужника – козачка Тараса. Тяжке було
це прислужування. Не раз зазнавав козачок
катувань…
В 1831 році, слідом за паном, прибули в
Петербург панські слуги, серед яких був і
Тарас. Через рік 18-тилітнього юнака пан
законтрактував до цехового майстра
малювання Ширяєва, щоб мати свого
двірського художника.
Іноді Тарас ходив до літнього саду малювати
статуї. Тут він зустрівся з художником І.
Сошенком, який звернув увагу на здібності
юнака і познайомив його з художниками та
письменниками. Це були К. Брюллов, О.
Венеціанов, В. Жуковський, Є. Гребінка, В.
Григорович. Вони взяли участь у викупі в
1838 році Шевченка з кріпацтва та
влаштуванні його на навчання в Академію
мистецтв під керівництвом К. Брюллова.

Ще до викупу з кріпацтва
Шевченко почав писати
вірші, а в 1840 році
вийшов його перший
“Кобзар”.

Живучи в столиці, Шевченко прагнув поїхати на Україну,
зустрітися з братами та сестрами, побувати в місцевих, де
відбувалися колись історичні події. У нього виник задум
створити серії малюнків під назвою “Живопис на Україні”. В
травні 1843 року виїхав на Україну.

На
початку
1844
року
Шевченко
повертається
у
Петербург. Він з великим
піднесенням
розгортає
літературну діяльність, пише
ряд нових творів.
У березні 1845 року Шевченко
закінчив Академію мистецтв.

На початку 1846 року в Києві було організоване політичне
таємне Кирило-Мифодіївське товариство, яке ставило своєю
метою об’єднання слов’янських народів в демократичну
федерацію. Шевченко став активним учасником товариства,
посівши в ньому революційно-демократичну позицію.
За участь в таємному товаристві Шевченка в квітні 1847 року
було заарештовано і відправлено для допиту в Петербург.

За час біля двохмісячного перебування
під арештом і слідством (квітень-травень
1847 року) Шевченко створив цикл
поезій під назвою “В казиматі”.
Його заслали рядовим солдатом в
окремий
оренбурзький
корпус
з
забороною писати і малювати.
Спочатку Шевченка було перевезено в
Оренбург, а потім направили в Орську
фортецю.
Після одинадцятимісячному перебуванні в ув’язненні Шевченко
потрапив, як художник у наукову експедицію лейтинанта
О.Обутакова, завданням якої було дослідити Аральське море.

Після заслання Тарас Григорович
Шевченко важко хворіє, повертається в
Петербург, де зустрічається зі своїми
друзями,
а
через
деякий
час
знайомиться з Чернишевським.

В
травні
1859
року
Шевченко було дозволено
виїхати на Україну. “Для
поправки
здоров’я
та
малювання
з
натури
етюдів”.

Під час перебування на Україні
проживав
на
розі
Маложитомирської
вулиці
і
Хрещатика
(тепер
площа
Калініна).
Після
допитів
Шевченкові
дозволено було повернутися до
Петербурга.

Розгортає
ще
активніше
громадську
і
літературну
діяльність, пише такі твори як:
“Марія”, “Молитва”, “О люди!
Люди небораки!” та інші.
На початку 1860 року вийшов
з
друку
“Кобзар”
Тараса
Шевченка з портретом поета,
намальованим приятелем поета
художником М.Мікешиним. На
книзі значилася присвята: “Марку
Вовчкові на пам’ять 24-го січня
1859 року”, тобто “Кобзар”
присвячувався
пам’яті
про
зустріч поета з Марком Вовчком.

“Кобзар”
1860
року
повніший
за
раніше
виданий у 1840 році. Крім
нових поезій, Шевченко
вніс зміни до раніше
надрукованих поезій.

Сюди увійшли такі поезії: “Причинна”,
“Думка” (“Тече вода в синє море”), “Вітре
буйний, вітре буйний!”, “Тяжко, важко в світі
жити”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Катерина”,
“Наймичка”,
“Гайдамаки”,
“Псалми
Давидові”.

В часи великого творчого піднесення Шевченко тяжко
захворів. Арешти, переслідування, заслання надломили його
здоровя і привели до передчасної смерті. 10 березня 1861 року
перестало битися серце великої людини, що була гордістю
нашого народу. Поховали Шевченка на Смоленському
кладовищі у Петербурзі. В похороні брало участь багато
студентів різних національностей.
У травні 1861 року прах Шевченка перевезено на Україну
і поховано на Чернечій горі біля Канева.

Балада “Причина” розпочинала “Кобзар”
Тараса Григоровича Шевченка (1840 року). Вона
розпочинається ліричним вступом, де автор
описує картини розбурханої природи. Малюючи
образ дівчини автор використовує народнопісенні засоби, називає її “Дівчинонька,
молоденька, чорнобрива”. Шевченко поетизує її
щире кохання. Слова з балади покладено на
музику Крижанівським.

“Утоплена” написана 1839 року, твір
розпочинається
пейзажним
вступом.
Образи
змальовані
за
принципом
протиставлення. В основі лежать стосунки
матері і доньки. Ця балада написана на
такий мотив, як у Гоголя “Майська ніч”.

Поезія
Т.Г.
Шевченка
“До
Основ’яненка” (1839) твір побудований за
принципом звернення. Автор називає
Основ’яненка
“батьком,
орлом
сизокрилим”.
Поезія
розпочинається
романтичним описом природи, а далі йде
згадка про минуле України, яке
протиставляється
сьогоденню.
Поет
намагається розв’язати таке питання: “чия
правда, чия кривда і чиї ми діти?...”.
Минуле має дати відповідь на ці питання.
Митець висловлює впевненість, що
українська література має розвиватись.
Поезія написана в Петербурзі.

Поезія “Катерина” була написана 18381839 рр. у Петербурзі і присвячена В.А.
Жуковському. За жанром “Катерина” – це
соціально-побутова поема. Тут йдеться про
кохання, про те як дівчину залишив юнак.
Бідна дівчина – Катерина, офіцер –
представник панівного класу. Автор
починає твір з застереження до дівчат,
розповідь про долю Катерини, взаємини з
офіцером. Шевченко присвятив цій поемі
лише 20 років для того, щоб підвести
читача до сприйняття основних подій. Для
поеми характерні ліричні відступи, які
можна поділити на дві групи: 1) звертання
автора до героїв твору, що надає поемі
інтимного характеру і засуджує офіцера,
звернення до читачів, до молодих дівчат. 2)
роздуми про суспільні причини, що
спричинили трагедію героїні.


Slide 6

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Інститут філології і журналістики

Виконала:
студентка 2-го курсу,
групи Г (УСП)
Чорній Т.М.

Вінниця 2009

Творчість Шевченка запалила
те поетичне світило, при якім “стало
видно по всій Україні, куди… кожен
мусить простувати ”
П. Куліш

В оббитій вітрами кріпацькій хаті
села Моринці Звенигородського
повіту на Київщині народився 9
березня (25 лютого за старим
стилем)
1814
року
Тарас
Шевченко.

Тарас був ще маленьким, коли батьки переселилися з
Моренець в Кирилівку. Тут велика сім’я Шевченків жила в
тій старій хаті з солом’яною покрівлею.

9 років було Тарасові, коли
його мати “ще молодою у
могилу нужда та праця
положила”. А через два роки і
батько “не витерпів лихої долі,
умер
на
панщинні”.
Осиротівши, Тарас пішов у
найми до дядька. Він носив
воду і одночасно вчився:
…Зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками.
Кругом листочки обведу
Тай списую Сковороду
Або “три царіє со дари”.
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто…
(А.О. Козачковському)

Бажаючи навчитись малювати, Тарас мандрує з рідного села
м.Лисянку до маляра, потім – до малярів-дяків у Стеблеві,
Тарасівці. Потім знову повертається в Кирилівку і пасе
громадську череду. Через якийсь час він іде наймитувати до
кирилівського попа, навчається у хлипнівського маляра, а
звідти, потрапляє у 1828 році до панського двору в селі
Вільшана, де його забирають, як кріпака, прислужувати панові,
бути “козачком”.

Через рік пан Енгельгард виїхав у Київ,
далі – у Вільне, забравши з собою
прислужника – козачка Тараса. Тяжке було
це прислужування. Не раз зазнавав козачок
катувань…
В 1831 році, слідом за паном, прибули в
Петербург панські слуги, серед яких був і
Тарас. Через рік 18-тилітнього юнака пан
законтрактував до цехового майстра
малювання Ширяєва, щоб мати свого
двірського художника.
Іноді Тарас ходив до літнього саду малювати
статуї. Тут він зустрівся з художником І.
Сошенком, який звернув увагу на здібності
юнака і познайомив його з художниками та
письменниками. Це були К. Брюллов, О.
Венеціанов, В. Жуковський, Є. Гребінка, В.
Григорович. Вони взяли участь у викупі в
1838 році Шевченка з кріпацтва та
влаштуванні його на навчання в Академію
мистецтв під керівництвом К. Брюллова.

Ще до викупу з кріпацтва
Шевченко почав писати
вірші, а в 1840 році
вийшов його перший
“Кобзар”.

Живучи в столиці, Шевченко прагнув поїхати на Україну,
зустрітися з братами та сестрами, побувати в місцевих, де
відбувалися колись історичні події. У нього виник задум
створити серії малюнків під назвою “Живопис на Україні”. В
травні 1843 року виїхав на Україну.

На
початку
1844
року
Шевченко
повертається
у
Петербург. Він з великим
піднесенням
розгортає
літературну діяльність, пише
ряд нових творів.
У березні 1845 року Шевченко
закінчив Академію мистецтв.

На початку 1846 року в Києві було організоване політичне
таємне Кирило-Мифодіївське товариство, яке ставило своєю
метою об’єднання слов’янських народів в демократичну
федерацію. Шевченко став активним учасником товариства,
посівши в ньому революційно-демократичну позицію.
За участь в таємному товаристві Шевченка в квітні 1847 року
було заарештовано і відправлено для допиту в Петербург.

За час біля двохмісячного перебування
під арештом і слідством (квітень-травень
1847 року) Шевченко створив цикл
поезій під назвою “В казиматі”.
Його заслали рядовим солдатом в
окремий
оренбурзький
корпус
з
забороною писати і малювати.
Спочатку Шевченка було перевезено в
Оренбург, а потім направили в Орську
фортецю.
Після одинадцятимісячному перебуванні в ув’язненні Шевченко
потрапив, як художник у наукову експедицію лейтинанта
О.Обутакова, завданням якої було дослідити Аральське море.

Після заслання Тарас Григорович
Шевченко важко хворіє, повертається в
Петербург, де зустрічається зі своїми
друзями,
а
через
деякий
час
знайомиться з Чернишевським.

В
травні
1859
року
Шевченко було дозволено
виїхати на Україну. “Для
поправки
здоров’я
та
малювання
з
натури
етюдів”.

Під час перебування на Україні
проживав
на
розі
Маложитомирської
вулиці
і
Хрещатика
(тепер
площа
Калініна).
Після
допитів
Шевченкові
дозволено було повернутися до
Петербурга.

Розгортає
ще
активніше
громадську
і
літературну
діяльність, пише такі твори як:
“Марія”, “Молитва”, “О люди!
Люди небораки!” та інші.
На початку 1860 року вийшов
з
друку
“Кобзар”
Тараса
Шевченка з портретом поета,
намальованим приятелем поета
художником М.Мікешиним. На
книзі значилася присвята: “Марку
Вовчкові на пам’ять 24-го січня
1859 року”, тобто “Кобзар”
присвячувався
пам’яті
про
зустріч поета з Марком Вовчком.

“Кобзар”
1860
року
повніший
за
раніше
виданий у 1840 році. Крім
нових поезій, Шевченко
вніс зміни до раніше
надрукованих поезій.

Сюди увійшли такі поезії: “Причинна”,
“Думка” (“Тече вода в синє море”), “Вітре
буйний, вітре буйний!”, “Тяжко, важко в світі
жити”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Катерина”,
“Наймичка”,
“Гайдамаки”,
“Псалми
Давидові”.

В часи великого творчого піднесення Шевченко тяжко
захворів. Арешти, переслідування, заслання надломили його
здоровя і привели до передчасної смерті. 10 березня 1861 року
перестало битися серце великої людини, що була гордістю
нашого народу. Поховали Шевченка на Смоленському
кладовищі у Петербурзі. В похороні брало участь багато
студентів різних національностей.
У травні 1861 року прах Шевченка перевезено на Україну
і поховано на Чернечій горі біля Канева.

Балада “Причина” розпочинала “Кобзар”
Тараса Григоровича Шевченка (1840 року). Вона
розпочинається ліричним вступом, де автор
описує картини розбурханої природи. Малюючи
образ дівчини автор використовує народнопісенні засоби, називає її “Дівчинонька,
молоденька, чорнобрива”. Шевченко поетизує її
щире кохання. Слова з балади покладено на
музику Крижанівським.

“Утоплена” написана 1839 року, твір
розпочинається
пейзажним
вступом.
Образи
змальовані
за
принципом
протиставлення. В основі лежать стосунки
матері і доньки. Ця балада написана на
такий мотив, як у Гоголя “Майська ніч”.

Поезія
Т.Г.
Шевченка
“До
Основ’яненка” (1839) твір побудований за
принципом звернення. Автор називає
Основ’яненка
“батьком,
орлом
сизокрилим”.
Поезія
розпочинається
романтичним описом природи, а далі йде
згадка про минуле України, яке
протиставляється
сьогоденню.
Поет
намагається розв’язати таке питання: “чия
правда, чия кривда і чиї ми діти?...”.
Минуле має дати відповідь на ці питання.
Митець висловлює впевненість, що
українська література має розвиватись.
Поезія написана в Петербурзі.

Поезія “Катерина” була написана 18381839 рр. у Петербурзі і присвячена В.А.
Жуковському. За жанром “Катерина” – це
соціально-побутова поема. Тут йдеться про
кохання, про те як дівчину залишив юнак.
Бідна дівчина – Катерина, офіцер –
представник панівного класу. Автор
починає твір з застереження до дівчат,
розповідь про долю Катерини, взаємини з
офіцером. Шевченко присвятив цій поемі
лише 20 років для того, щоб підвести
читача до сприйняття основних подій. Для
поеми характерні ліричні відступи, які
можна поділити на дві групи: 1) звертання
автора до героїв твору, що надає поемі
інтимного характеру і засуджує офіцера,
звернення до читачів, до молодих дівчат. 2)
роздуми про суспільні причини, що
спричинили трагедію героїні.


Slide 7

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Інститут філології і журналістики

Виконала:
студентка 2-го курсу,
групи Г (УСП)
Чорній Т.М.

Вінниця 2009

Творчість Шевченка запалила
те поетичне світило, при якім “стало
видно по всій Україні, куди… кожен
мусить простувати ”
П. Куліш

В оббитій вітрами кріпацькій хаті
села Моринці Звенигородського
повіту на Київщині народився 9
березня (25 лютого за старим
стилем)
1814
року
Тарас
Шевченко.

Тарас був ще маленьким, коли батьки переселилися з
Моренець в Кирилівку. Тут велика сім’я Шевченків жила в
тій старій хаті з солом’яною покрівлею.

9 років було Тарасові, коли
його мати “ще молодою у
могилу нужда та праця
положила”. А через два роки і
батько “не витерпів лихої долі,
умер
на
панщинні”.
Осиротівши, Тарас пішов у
найми до дядька. Він носив
воду і одночасно вчився:
…Зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками.
Кругом листочки обведу
Тай списую Сковороду
Або “три царіє со дари”.
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто…
(А.О. Козачковському)

Бажаючи навчитись малювати, Тарас мандрує з рідного села
м.Лисянку до маляра, потім – до малярів-дяків у Стеблеві,
Тарасівці. Потім знову повертається в Кирилівку і пасе
громадську череду. Через якийсь час він іде наймитувати до
кирилівського попа, навчається у хлипнівського маляра, а
звідти, потрапляє у 1828 році до панського двору в селі
Вільшана, де його забирають, як кріпака, прислужувати панові,
бути “козачком”.

Через рік пан Енгельгард виїхав у Київ,
далі – у Вільне, забравши з собою
прислужника – козачка Тараса. Тяжке було
це прислужування. Не раз зазнавав козачок
катувань…
В 1831 році, слідом за паном, прибули в
Петербург панські слуги, серед яких був і
Тарас. Через рік 18-тилітнього юнака пан
законтрактував до цехового майстра
малювання Ширяєва, щоб мати свого
двірського художника.
Іноді Тарас ходив до літнього саду малювати
статуї. Тут він зустрівся з художником І.
Сошенком, який звернув увагу на здібності
юнака і познайомив його з художниками та
письменниками. Це були К. Брюллов, О.
Венеціанов, В. Жуковський, Є. Гребінка, В.
Григорович. Вони взяли участь у викупі в
1838 році Шевченка з кріпацтва та
влаштуванні його на навчання в Академію
мистецтв під керівництвом К. Брюллова.

Ще до викупу з кріпацтва
Шевченко почав писати
вірші, а в 1840 році
вийшов його перший
“Кобзар”.

Живучи в столиці, Шевченко прагнув поїхати на Україну,
зустрітися з братами та сестрами, побувати в місцевих, де
відбувалися колись історичні події. У нього виник задум
створити серії малюнків під назвою “Живопис на Україні”. В
травні 1843 року виїхав на Україну.

На
початку
1844
року
Шевченко
повертається
у
Петербург. Він з великим
піднесенням
розгортає
літературну діяльність, пише
ряд нових творів.
У березні 1845 року Шевченко
закінчив Академію мистецтв.

На початку 1846 року в Києві було організоване політичне
таємне Кирило-Мифодіївське товариство, яке ставило своєю
метою об’єднання слов’янських народів в демократичну
федерацію. Шевченко став активним учасником товариства,
посівши в ньому революційно-демократичну позицію.
За участь в таємному товаристві Шевченка в квітні 1847 року
було заарештовано і відправлено для допиту в Петербург.

За час біля двохмісячного перебування
під арештом і слідством (квітень-травень
1847 року) Шевченко створив цикл
поезій під назвою “В казиматі”.
Його заслали рядовим солдатом в
окремий
оренбурзький
корпус
з
забороною писати і малювати.
Спочатку Шевченка було перевезено в
Оренбург, а потім направили в Орську
фортецю.
Після одинадцятимісячному перебуванні в ув’язненні Шевченко
потрапив, як художник у наукову експедицію лейтинанта
О.Обутакова, завданням якої було дослідити Аральське море.

Після заслання Тарас Григорович
Шевченко важко хворіє, повертається в
Петербург, де зустрічається зі своїми
друзями,
а
через
деякий
час
знайомиться з Чернишевським.

В
травні
1859
року
Шевченко було дозволено
виїхати на Україну. “Для
поправки
здоров’я
та
малювання
з
натури
етюдів”.

Під час перебування на Україні
проживав
на
розі
Маложитомирської
вулиці
і
Хрещатика
(тепер
площа
Калініна).
Після
допитів
Шевченкові
дозволено було повернутися до
Петербурга.

Розгортає
ще
активніше
громадську
і
літературну
діяльність, пише такі твори як:
“Марія”, “Молитва”, “О люди!
Люди небораки!” та інші.
На початку 1860 року вийшов
з
друку
“Кобзар”
Тараса
Шевченка з портретом поета,
намальованим приятелем поета
художником М.Мікешиним. На
книзі значилася присвята: “Марку
Вовчкові на пам’ять 24-го січня
1859 року”, тобто “Кобзар”
присвячувався
пам’яті
про
зустріч поета з Марком Вовчком.

“Кобзар”
1860
року
повніший
за
раніше
виданий у 1840 році. Крім
нових поезій, Шевченко
вніс зміни до раніше
надрукованих поезій.

Сюди увійшли такі поезії: “Причинна”,
“Думка” (“Тече вода в синє море”), “Вітре
буйний, вітре буйний!”, “Тяжко, важко в світі
жити”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Катерина”,
“Наймичка”,
“Гайдамаки”,
“Псалми
Давидові”.

В часи великого творчого піднесення Шевченко тяжко
захворів. Арешти, переслідування, заслання надломили його
здоровя і привели до передчасної смерті. 10 березня 1861 року
перестало битися серце великої людини, що була гордістю
нашого народу. Поховали Шевченка на Смоленському
кладовищі у Петербурзі. В похороні брало участь багато
студентів різних національностей.
У травні 1861 року прах Шевченка перевезено на Україну
і поховано на Чернечій горі біля Канева.

Балада “Причина” розпочинала “Кобзар”
Тараса Григоровича Шевченка (1840 року). Вона
розпочинається ліричним вступом, де автор
описує картини розбурханої природи. Малюючи
образ дівчини автор використовує народнопісенні засоби, називає її “Дівчинонька,
молоденька, чорнобрива”. Шевченко поетизує її
щире кохання. Слова з балади покладено на
музику Крижанівським.

“Утоплена” написана 1839 року, твір
розпочинається
пейзажним
вступом.
Образи
змальовані
за
принципом
протиставлення. В основі лежать стосунки
матері і доньки. Ця балада написана на
такий мотив, як у Гоголя “Майська ніч”.

Поезія
Т.Г.
Шевченка
“До
Основ’яненка” (1839) твір побудований за
принципом звернення. Автор називає
Основ’яненка
“батьком,
орлом
сизокрилим”.
Поезія
розпочинається
романтичним описом природи, а далі йде
згадка про минуле України, яке
протиставляється
сьогоденню.
Поет
намагається розв’язати таке питання: “чия
правда, чия кривда і чиї ми діти?...”.
Минуле має дати відповідь на ці питання.
Митець висловлює впевненість, що
українська література має розвиватись.
Поезія написана в Петербурзі.

Поезія “Катерина” була написана 18381839 рр. у Петербурзі і присвячена В.А.
Жуковському. За жанром “Катерина” – це
соціально-побутова поема. Тут йдеться про
кохання, про те як дівчину залишив юнак.
Бідна дівчина – Катерина, офіцер –
представник панівного класу. Автор
починає твір з застереження до дівчат,
розповідь про долю Катерини, взаємини з
офіцером. Шевченко присвятив цій поемі
лише 20 років для того, щоб підвести
читача до сприйняття основних подій. Для
поеми характерні ліричні відступи, які
можна поділити на дві групи: 1) звертання
автора до героїв твору, що надає поемі
інтимного характеру і засуджує офіцера,
звернення до читачів, до молодих дівчат. 2)
роздуми про суспільні причини, що
спричинили трагедію героїні.


Slide 8

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Інститут філології і журналістики

Виконала:
студентка 2-го курсу,
групи Г (УСП)
Чорній Т.М.

Вінниця 2009

Творчість Шевченка запалила
те поетичне світило, при якім “стало
видно по всій Україні, куди… кожен
мусить простувати ”
П. Куліш

В оббитій вітрами кріпацькій хаті
села Моринці Звенигородського
повіту на Київщині народився 9
березня (25 лютого за старим
стилем)
1814
року
Тарас
Шевченко.

Тарас був ще маленьким, коли батьки переселилися з
Моренець в Кирилівку. Тут велика сім’я Шевченків жила в
тій старій хаті з солом’яною покрівлею.

9 років було Тарасові, коли
його мати “ще молодою у
могилу нужда та праця
положила”. А через два роки і
батько “не витерпів лихої долі,
умер
на
панщинні”.
Осиротівши, Тарас пішов у
найми до дядька. Він носив
воду і одночасно вчився:
…Зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками.
Кругом листочки обведу
Тай списую Сковороду
Або “три царіє со дари”.
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто…
(А.О. Козачковському)

Бажаючи навчитись малювати, Тарас мандрує з рідного села
м.Лисянку до маляра, потім – до малярів-дяків у Стеблеві,
Тарасівці. Потім знову повертається в Кирилівку і пасе
громадську череду. Через якийсь час він іде наймитувати до
кирилівського попа, навчається у хлипнівського маляра, а
звідти, потрапляє у 1828 році до панського двору в селі
Вільшана, де його забирають, як кріпака, прислужувати панові,
бути “козачком”.

Через рік пан Енгельгард виїхав у Київ,
далі – у Вільне, забравши з собою
прислужника – козачка Тараса. Тяжке було
це прислужування. Не раз зазнавав козачок
катувань…
В 1831 році, слідом за паном, прибули в
Петербург панські слуги, серед яких був і
Тарас. Через рік 18-тилітнього юнака пан
законтрактував до цехового майстра
малювання Ширяєва, щоб мати свого
двірського художника.
Іноді Тарас ходив до літнього саду малювати
статуї. Тут він зустрівся з художником І.
Сошенком, який звернув увагу на здібності
юнака і познайомив його з художниками та
письменниками. Це були К. Брюллов, О.
Венеціанов, В. Жуковський, Є. Гребінка, В.
Григорович. Вони взяли участь у викупі в
1838 році Шевченка з кріпацтва та
влаштуванні його на навчання в Академію
мистецтв під керівництвом К. Брюллова.

Ще до викупу з кріпацтва
Шевченко почав писати
вірші, а в 1840 році
вийшов його перший
“Кобзар”.

Живучи в столиці, Шевченко прагнув поїхати на Україну,
зустрітися з братами та сестрами, побувати в місцевих, де
відбувалися колись історичні події. У нього виник задум
створити серії малюнків під назвою “Живопис на Україні”. В
травні 1843 року виїхав на Україну.

На
початку
1844
року
Шевченко
повертається
у
Петербург. Він з великим
піднесенням
розгортає
літературну діяльність, пише
ряд нових творів.
У березні 1845 року Шевченко
закінчив Академію мистецтв.

На початку 1846 року в Києві було організоване політичне
таємне Кирило-Мифодіївське товариство, яке ставило своєю
метою об’єднання слов’янських народів в демократичну
федерацію. Шевченко став активним учасником товариства,
посівши в ньому революційно-демократичну позицію.
За участь в таємному товаристві Шевченка в квітні 1847 року
було заарештовано і відправлено для допиту в Петербург.

За час біля двохмісячного перебування
під арештом і слідством (квітень-травень
1847 року) Шевченко створив цикл
поезій під назвою “В казиматі”.
Його заслали рядовим солдатом в
окремий
оренбурзький
корпус
з
забороною писати і малювати.
Спочатку Шевченка було перевезено в
Оренбург, а потім направили в Орську
фортецю.
Після одинадцятимісячному перебуванні в ув’язненні Шевченко
потрапив, як художник у наукову експедицію лейтинанта
О.Обутакова, завданням якої було дослідити Аральське море.

Після заслання Тарас Григорович
Шевченко важко хворіє, повертається в
Петербург, де зустрічається зі своїми
друзями,
а
через
деякий
час
знайомиться з Чернишевським.

В
травні
1859
року
Шевченко було дозволено
виїхати на Україну. “Для
поправки
здоров’я
та
малювання
з
натури
етюдів”.

Під час перебування на Україні
проживав
на
розі
Маложитомирської
вулиці
і
Хрещатика
(тепер
площа
Калініна).
Після
допитів
Шевченкові
дозволено було повернутися до
Петербурга.

Розгортає
ще
активніше
громадську
і
літературну
діяльність, пише такі твори як:
“Марія”, “Молитва”, “О люди!
Люди небораки!” та інші.
На початку 1860 року вийшов
з
друку
“Кобзар”
Тараса
Шевченка з портретом поета,
намальованим приятелем поета
художником М.Мікешиним. На
книзі значилася присвята: “Марку
Вовчкові на пам’ять 24-го січня
1859 року”, тобто “Кобзар”
присвячувався
пам’яті
про
зустріч поета з Марком Вовчком.

“Кобзар”
1860
року
повніший
за
раніше
виданий у 1840 році. Крім
нових поезій, Шевченко
вніс зміни до раніше
надрукованих поезій.

Сюди увійшли такі поезії: “Причинна”,
“Думка” (“Тече вода в синє море”), “Вітре
буйний, вітре буйний!”, “Тяжко, важко в світі
жити”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Катерина”,
“Наймичка”,
“Гайдамаки”,
“Псалми
Давидові”.

В часи великого творчого піднесення Шевченко тяжко
захворів. Арешти, переслідування, заслання надломили його
здоровя і привели до передчасної смерті. 10 березня 1861 року
перестало битися серце великої людини, що була гордістю
нашого народу. Поховали Шевченка на Смоленському
кладовищі у Петербурзі. В похороні брало участь багато
студентів різних національностей.
У травні 1861 року прах Шевченка перевезено на Україну
і поховано на Чернечій горі біля Канева.

Балада “Причина” розпочинала “Кобзар”
Тараса Григоровича Шевченка (1840 року). Вона
розпочинається ліричним вступом, де автор
описує картини розбурханої природи. Малюючи
образ дівчини автор використовує народнопісенні засоби, називає її “Дівчинонька,
молоденька, чорнобрива”. Шевченко поетизує її
щире кохання. Слова з балади покладено на
музику Крижанівським.

“Утоплена” написана 1839 року, твір
розпочинається
пейзажним
вступом.
Образи
змальовані
за
принципом
протиставлення. В основі лежать стосунки
матері і доньки. Ця балада написана на
такий мотив, як у Гоголя “Майська ніч”.

Поезія
Т.Г.
Шевченка
“До
Основ’яненка” (1839) твір побудований за
принципом звернення. Автор називає
Основ’яненка
“батьком,
орлом
сизокрилим”.
Поезія
розпочинається
романтичним описом природи, а далі йде
згадка про минуле України, яке
протиставляється
сьогоденню.
Поет
намагається розв’язати таке питання: “чия
правда, чия кривда і чиї ми діти?...”.
Минуле має дати відповідь на ці питання.
Митець висловлює впевненість, що
українська література має розвиватись.
Поезія написана в Петербурзі.

Поезія “Катерина” була написана 18381839 рр. у Петербурзі і присвячена В.А.
Жуковському. За жанром “Катерина” – це
соціально-побутова поема. Тут йдеться про
кохання, про те як дівчину залишив юнак.
Бідна дівчина – Катерина, офіцер –
представник панівного класу. Автор
починає твір з застереження до дівчат,
розповідь про долю Катерини, взаємини з
офіцером. Шевченко присвятив цій поемі
лише 20 років для того, щоб підвести
читача до сприйняття основних подій. Для
поеми характерні ліричні відступи, які
можна поділити на дві групи: 1) звертання
автора до героїв твору, що надає поемі
інтимного характеру і засуджує офіцера,
звернення до читачів, до молодих дівчат. 2)
роздуми про суспільні причини, що
спричинили трагедію героїні.


Slide 9

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Інститут філології і журналістики

Виконала:
студентка 2-го курсу,
групи Г (УСП)
Чорній Т.М.

Вінниця 2009

Творчість Шевченка запалила
те поетичне світило, при якім “стало
видно по всій Україні, куди… кожен
мусить простувати ”
П. Куліш

В оббитій вітрами кріпацькій хаті
села Моринці Звенигородського
повіту на Київщині народився 9
березня (25 лютого за старим
стилем)
1814
року
Тарас
Шевченко.

Тарас був ще маленьким, коли батьки переселилися з
Моренець в Кирилівку. Тут велика сім’я Шевченків жила в
тій старій хаті з солом’яною покрівлею.

9 років було Тарасові, коли
його мати “ще молодою у
могилу нужда та праця
положила”. А через два роки і
батько “не витерпів лихої долі,
умер
на
панщинні”.
Осиротівши, Тарас пішов у
найми до дядька. Він носив
воду і одночасно вчився:
…Зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками.
Кругом листочки обведу
Тай списую Сковороду
Або “три царіє со дари”.
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто…
(А.О. Козачковському)

Бажаючи навчитись малювати, Тарас мандрує з рідного села
м.Лисянку до маляра, потім – до малярів-дяків у Стеблеві,
Тарасівці. Потім знову повертається в Кирилівку і пасе
громадську череду. Через якийсь час він іде наймитувати до
кирилівського попа, навчається у хлипнівського маляра, а
звідти, потрапляє у 1828 році до панського двору в селі
Вільшана, де його забирають, як кріпака, прислужувати панові,
бути “козачком”.

Через рік пан Енгельгард виїхав у Київ,
далі – у Вільне, забравши з собою
прислужника – козачка Тараса. Тяжке було
це прислужування. Не раз зазнавав козачок
катувань…
В 1831 році, слідом за паном, прибули в
Петербург панські слуги, серед яких був і
Тарас. Через рік 18-тилітнього юнака пан
законтрактував до цехового майстра
малювання Ширяєва, щоб мати свого
двірського художника.
Іноді Тарас ходив до літнього саду малювати
статуї. Тут він зустрівся з художником І.
Сошенком, який звернув увагу на здібності
юнака і познайомив його з художниками та
письменниками. Це були К. Брюллов, О.
Венеціанов, В. Жуковський, Є. Гребінка, В.
Григорович. Вони взяли участь у викупі в
1838 році Шевченка з кріпацтва та
влаштуванні його на навчання в Академію
мистецтв під керівництвом К. Брюллова.

Ще до викупу з кріпацтва
Шевченко почав писати
вірші, а в 1840 році
вийшов його перший
“Кобзар”.

Живучи в столиці, Шевченко прагнув поїхати на Україну,
зустрітися з братами та сестрами, побувати в місцевих, де
відбувалися колись історичні події. У нього виник задум
створити серії малюнків під назвою “Живопис на Україні”. В
травні 1843 року виїхав на Україну.

На
початку
1844
року
Шевченко
повертається
у
Петербург. Він з великим
піднесенням
розгортає
літературну діяльність, пише
ряд нових творів.
У березні 1845 року Шевченко
закінчив Академію мистецтв.

На початку 1846 року в Києві було організоване політичне
таємне Кирило-Мифодіївське товариство, яке ставило своєю
метою об’єднання слов’янських народів в демократичну
федерацію. Шевченко став активним учасником товариства,
посівши в ньому революційно-демократичну позицію.
За участь в таємному товаристві Шевченка в квітні 1847 року
було заарештовано і відправлено для допиту в Петербург.

За час біля двохмісячного перебування
під арештом і слідством (квітень-травень
1847 року) Шевченко створив цикл
поезій під назвою “В казиматі”.
Його заслали рядовим солдатом в
окремий
оренбурзький
корпус
з
забороною писати і малювати.
Спочатку Шевченка було перевезено в
Оренбург, а потім направили в Орську
фортецю.
Після одинадцятимісячному перебуванні в ув’язненні Шевченко
потрапив, як художник у наукову експедицію лейтинанта
О.Обутакова, завданням якої було дослідити Аральське море.

Після заслання Тарас Григорович
Шевченко важко хворіє, повертається в
Петербург, де зустрічається зі своїми
друзями,
а
через
деякий
час
знайомиться з Чернишевським.

В
травні
1859
року
Шевченко було дозволено
виїхати на Україну. “Для
поправки
здоров’я
та
малювання
з
натури
етюдів”.

Під час перебування на Україні
проживав
на
розі
Маложитомирської
вулиці
і
Хрещатика
(тепер
площа
Калініна).
Після
допитів
Шевченкові
дозволено було повернутися до
Петербурга.

Розгортає
ще
активніше
громадську
і
літературну
діяльність, пише такі твори як:
“Марія”, “Молитва”, “О люди!
Люди небораки!” та інші.
На початку 1860 року вийшов
з
друку
“Кобзар”
Тараса
Шевченка з портретом поета,
намальованим приятелем поета
художником М.Мікешиним. На
книзі значилася присвята: “Марку
Вовчкові на пам’ять 24-го січня
1859 року”, тобто “Кобзар”
присвячувався
пам’яті
про
зустріч поета з Марком Вовчком.

“Кобзар”
1860
року
повніший
за
раніше
виданий у 1840 році. Крім
нових поезій, Шевченко
вніс зміни до раніше
надрукованих поезій.

Сюди увійшли такі поезії: “Причинна”,
“Думка” (“Тече вода в синє море”), “Вітре
буйний, вітре буйний!”, “Тяжко, важко в світі
жити”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Катерина”,
“Наймичка”,
“Гайдамаки”,
“Псалми
Давидові”.

В часи великого творчого піднесення Шевченко тяжко
захворів. Арешти, переслідування, заслання надломили його
здоровя і привели до передчасної смерті. 10 березня 1861 року
перестало битися серце великої людини, що була гордістю
нашого народу. Поховали Шевченка на Смоленському
кладовищі у Петербурзі. В похороні брало участь багато
студентів різних національностей.
У травні 1861 року прах Шевченка перевезено на Україну
і поховано на Чернечій горі біля Канева.

Балада “Причина” розпочинала “Кобзар”
Тараса Григоровича Шевченка (1840 року). Вона
розпочинається ліричним вступом, де автор
описує картини розбурханої природи. Малюючи
образ дівчини автор використовує народнопісенні засоби, називає її “Дівчинонька,
молоденька, чорнобрива”. Шевченко поетизує її
щире кохання. Слова з балади покладено на
музику Крижанівським.

“Утоплена” написана 1839 року, твір
розпочинається
пейзажним
вступом.
Образи
змальовані
за
принципом
протиставлення. В основі лежать стосунки
матері і доньки. Ця балада написана на
такий мотив, як у Гоголя “Майська ніч”.

Поезія
Т.Г.
Шевченка
“До
Основ’яненка” (1839) твір побудований за
принципом звернення. Автор називає
Основ’яненка
“батьком,
орлом
сизокрилим”.
Поезія
розпочинається
романтичним описом природи, а далі йде
згадка про минуле України, яке
протиставляється
сьогоденню.
Поет
намагається розв’язати таке питання: “чия
правда, чия кривда і чиї ми діти?...”.
Минуле має дати відповідь на ці питання.
Митець висловлює впевненість, що
українська література має розвиватись.
Поезія написана в Петербурзі.

Поезія “Катерина” була написана 18381839 рр. у Петербурзі і присвячена В.А.
Жуковському. За жанром “Катерина” – це
соціально-побутова поема. Тут йдеться про
кохання, про те як дівчину залишив юнак.
Бідна дівчина – Катерина, офіцер –
представник панівного класу. Автор
починає твір з застереження до дівчат,
розповідь про долю Катерини, взаємини з
офіцером. Шевченко присвятив цій поемі
лише 20 років для того, щоб підвести
читача до сприйняття основних подій. Для
поеми характерні ліричні відступи, які
можна поділити на дві групи: 1) звертання
автора до героїв твору, що надає поемі
інтимного характеру і засуджує офіцера,
звернення до читачів, до молодих дівчат. 2)
роздуми про суспільні причини, що
спричинили трагедію героїні.


Slide 10

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Інститут філології і журналістики

Виконала:
студентка 2-го курсу,
групи Г (УСП)
Чорній Т.М.

Вінниця 2009

Творчість Шевченка запалила
те поетичне світило, при якім “стало
видно по всій Україні, куди… кожен
мусить простувати ”
П. Куліш

В оббитій вітрами кріпацькій хаті
села Моринці Звенигородського
повіту на Київщині народився 9
березня (25 лютого за старим
стилем)
1814
року
Тарас
Шевченко.

Тарас був ще маленьким, коли батьки переселилися з
Моренець в Кирилівку. Тут велика сім’я Шевченків жила в
тій старій хаті з солом’яною покрівлею.

9 років було Тарасові, коли
його мати “ще молодою у
могилу нужда та праця
положила”. А через два роки і
батько “не витерпів лихої долі,
умер
на
панщинні”.
Осиротівши, Тарас пішов у
найми до дядька. Він носив
воду і одночасно вчився:
…Зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками.
Кругом листочки обведу
Тай списую Сковороду
Або “три царіє со дари”.
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто…
(А.О. Козачковському)

Бажаючи навчитись малювати, Тарас мандрує з рідного села
м.Лисянку до маляра, потім – до малярів-дяків у Стеблеві,
Тарасівці. Потім знову повертається в Кирилівку і пасе
громадську череду. Через якийсь час він іде наймитувати до
кирилівського попа, навчається у хлипнівського маляра, а
звідти, потрапляє у 1828 році до панського двору в селі
Вільшана, де його забирають, як кріпака, прислужувати панові,
бути “козачком”.

Через рік пан Енгельгард виїхав у Київ,
далі – у Вільне, забравши з собою
прислужника – козачка Тараса. Тяжке було
це прислужування. Не раз зазнавав козачок
катувань…
В 1831 році, слідом за паном, прибули в
Петербург панські слуги, серед яких був і
Тарас. Через рік 18-тилітнього юнака пан
законтрактував до цехового майстра
малювання Ширяєва, щоб мати свого
двірського художника.
Іноді Тарас ходив до літнього саду малювати
статуї. Тут він зустрівся з художником І.
Сошенком, який звернув увагу на здібності
юнака і познайомив його з художниками та
письменниками. Це були К. Брюллов, О.
Венеціанов, В. Жуковський, Є. Гребінка, В.
Григорович. Вони взяли участь у викупі в
1838 році Шевченка з кріпацтва та
влаштуванні його на навчання в Академію
мистецтв під керівництвом К. Брюллова.

Ще до викупу з кріпацтва
Шевченко почав писати
вірші, а в 1840 році
вийшов його перший
“Кобзар”.

Живучи в столиці, Шевченко прагнув поїхати на Україну,
зустрітися з братами та сестрами, побувати в місцевих, де
відбувалися колись історичні події. У нього виник задум
створити серії малюнків під назвою “Живопис на Україні”. В
травні 1843 року виїхав на Україну.

На
початку
1844
року
Шевченко
повертається
у
Петербург. Він з великим
піднесенням
розгортає
літературну діяльність, пише
ряд нових творів.
У березні 1845 року Шевченко
закінчив Академію мистецтв.

На початку 1846 року в Києві було організоване політичне
таємне Кирило-Мифодіївське товариство, яке ставило своєю
метою об’єднання слов’янських народів в демократичну
федерацію. Шевченко став активним учасником товариства,
посівши в ньому революційно-демократичну позицію.
За участь в таємному товаристві Шевченка в квітні 1847 року
було заарештовано і відправлено для допиту в Петербург.

За час біля двохмісячного перебування
під арештом і слідством (квітень-травень
1847 року) Шевченко створив цикл
поезій під назвою “В казиматі”.
Його заслали рядовим солдатом в
окремий
оренбурзький
корпус
з
забороною писати і малювати.
Спочатку Шевченка було перевезено в
Оренбург, а потім направили в Орську
фортецю.
Після одинадцятимісячному перебуванні в ув’язненні Шевченко
потрапив, як художник у наукову експедицію лейтинанта
О.Обутакова, завданням якої було дослідити Аральське море.

Після заслання Тарас Григорович
Шевченко важко хворіє, повертається в
Петербург, де зустрічається зі своїми
друзями,
а
через
деякий
час
знайомиться з Чернишевським.

В
травні
1859
року
Шевченко було дозволено
виїхати на Україну. “Для
поправки
здоров’я
та
малювання
з
натури
етюдів”.

Під час перебування на Україні
проживав
на
розі
Маложитомирської
вулиці
і
Хрещатика
(тепер
площа
Калініна).
Після
допитів
Шевченкові
дозволено було повернутися до
Петербурга.

Розгортає
ще
активніше
громадську
і
літературну
діяльність, пише такі твори як:
“Марія”, “Молитва”, “О люди!
Люди небораки!” та інші.
На початку 1860 року вийшов
з
друку
“Кобзар”
Тараса
Шевченка з портретом поета,
намальованим приятелем поета
художником М.Мікешиним. На
книзі значилася присвята: “Марку
Вовчкові на пам’ять 24-го січня
1859 року”, тобто “Кобзар”
присвячувався
пам’яті
про
зустріч поета з Марком Вовчком.

“Кобзар”
1860
року
повніший
за
раніше
виданий у 1840 році. Крім
нових поезій, Шевченко
вніс зміни до раніше
надрукованих поезій.

Сюди увійшли такі поезії: “Причинна”,
“Думка” (“Тече вода в синє море”), “Вітре
буйний, вітре буйний!”, “Тяжко, важко в світі
жити”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Катерина”,
“Наймичка”,
“Гайдамаки”,
“Псалми
Давидові”.

В часи великого творчого піднесення Шевченко тяжко
захворів. Арешти, переслідування, заслання надломили його
здоровя і привели до передчасної смерті. 10 березня 1861 року
перестало битися серце великої людини, що була гордістю
нашого народу. Поховали Шевченка на Смоленському
кладовищі у Петербурзі. В похороні брало участь багато
студентів різних національностей.
У травні 1861 року прах Шевченка перевезено на Україну
і поховано на Чернечій горі біля Канева.

Балада “Причина” розпочинала “Кобзар”
Тараса Григоровича Шевченка (1840 року). Вона
розпочинається ліричним вступом, де автор
описує картини розбурханої природи. Малюючи
образ дівчини автор використовує народнопісенні засоби, називає її “Дівчинонька,
молоденька, чорнобрива”. Шевченко поетизує її
щире кохання. Слова з балади покладено на
музику Крижанівським.

“Утоплена” написана 1839 року, твір
розпочинається
пейзажним
вступом.
Образи
змальовані
за
принципом
протиставлення. В основі лежать стосунки
матері і доньки. Ця балада написана на
такий мотив, як у Гоголя “Майська ніч”.

Поезія
Т.Г.
Шевченка
“До
Основ’яненка” (1839) твір побудований за
принципом звернення. Автор називає
Основ’яненка
“батьком,
орлом
сизокрилим”.
Поезія
розпочинається
романтичним описом природи, а далі йде
згадка про минуле України, яке
протиставляється
сьогоденню.
Поет
намагається розв’язати таке питання: “чия
правда, чия кривда і чиї ми діти?...”.
Минуле має дати відповідь на ці питання.
Митець висловлює впевненість, що
українська література має розвиватись.
Поезія написана в Петербурзі.

Поезія “Катерина” була написана 18381839 рр. у Петербурзі і присвячена В.А.
Жуковському. За жанром “Катерина” – це
соціально-побутова поема. Тут йдеться про
кохання, про те як дівчину залишив юнак.
Бідна дівчина – Катерина, офіцер –
представник панівного класу. Автор
починає твір з застереження до дівчат,
розповідь про долю Катерини, взаємини з
офіцером. Шевченко присвятив цій поемі
лише 20 років для того, щоб підвести
читача до сприйняття основних подій. Для
поеми характерні ліричні відступи, які
можна поділити на дві групи: 1) звертання
автора до героїв твору, що надає поемі
інтимного характеру і засуджує офіцера,
звернення до читачів, до молодих дівчат. 2)
роздуми про суспільні причини, що
спричинили трагедію героїні.


Slide 11

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Інститут філології і журналістики

Виконала:
студентка 2-го курсу,
групи Г (УСП)
Чорній Т.М.

Вінниця 2009

Творчість Шевченка запалила
те поетичне світило, при якім “стало
видно по всій Україні, куди… кожен
мусить простувати ”
П. Куліш

В оббитій вітрами кріпацькій хаті
села Моринці Звенигородського
повіту на Київщині народився 9
березня (25 лютого за старим
стилем)
1814
року
Тарас
Шевченко.

Тарас був ще маленьким, коли батьки переселилися з
Моренець в Кирилівку. Тут велика сім’я Шевченків жила в
тій старій хаті з солом’яною покрівлею.

9 років було Тарасові, коли
його мати “ще молодою у
могилу нужда та праця
положила”. А через два роки і
батько “не витерпів лихої долі,
умер
на
панщинні”.
Осиротівши, Тарас пішов у
найми до дядька. Він носив
воду і одночасно вчився:
…Зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками.
Кругом листочки обведу
Тай списую Сковороду
Або “три царіє со дари”.
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто…
(А.О. Козачковському)

Бажаючи навчитись малювати, Тарас мандрує з рідного села
м.Лисянку до маляра, потім – до малярів-дяків у Стеблеві,
Тарасівці. Потім знову повертається в Кирилівку і пасе
громадську череду. Через якийсь час він іде наймитувати до
кирилівського попа, навчається у хлипнівського маляра, а
звідти, потрапляє у 1828 році до панського двору в селі
Вільшана, де його забирають, як кріпака, прислужувати панові,
бути “козачком”.

Через рік пан Енгельгард виїхав у Київ,
далі – у Вільне, забравши з собою
прислужника – козачка Тараса. Тяжке було
це прислужування. Не раз зазнавав козачок
катувань…
В 1831 році, слідом за паном, прибули в
Петербург панські слуги, серед яких був і
Тарас. Через рік 18-тилітнього юнака пан
законтрактував до цехового майстра
малювання Ширяєва, щоб мати свого
двірського художника.
Іноді Тарас ходив до літнього саду малювати
статуї. Тут він зустрівся з художником І.
Сошенком, який звернув увагу на здібності
юнака і познайомив його з художниками та
письменниками. Це були К. Брюллов, О.
Венеціанов, В. Жуковський, Є. Гребінка, В.
Григорович. Вони взяли участь у викупі в
1838 році Шевченка з кріпацтва та
влаштуванні його на навчання в Академію
мистецтв під керівництвом К. Брюллова.

Ще до викупу з кріпацтва
Шевченко почав писати
вірші, а в 1840 році
вийшов його перший
“Кобзар”.

Живучи в столиці, Шевченко прагнув поїхати на Україну,
зустрітися з братами та сестрами, побувати в місцевих, де
відбувалися колись історичні події. У нього виник задум
створити серії малюнків під назвою “Живопис на Україні”. В
травні 1843 року виїхав на Україну.

На
початку
1844
року
Шевченко
повертається
у
Петербург. Він з великим
піднесенням
розгортає
літературну діяльність, пише
ряд нових творів.
У березні 1845 року Шевченко
закінчив Академію мистецтв.

На початку 1846 року в Києві було організоване політичне
таємне Кирило-Мифодіївське товариство, яке ставило своєю
метою об’єднання слов’янських народів в демократичну
федерацію. Шевченко став активним учасником товариства,
посівши в ньому революційно-демократичну позицію.
За участь в таємному товаристві Шевченка в квітні 1847 року
було заарештовано і відправлено для допиту в Петербург.

За час біля двохмісячного перебування
під арештом і слідством (квітень-травень
1847 року) Шевченко створив цикл
поезій під назвою “В казиматі”.
Його заслали рядовим солдатом в
окремий
оренбурзький
корпус
з
забороною писати і малювати.
Спочатку Шевченка було перевезено в
Оренбург, а потім направили в Орську
фортецю.
Після одинадцятимісячному перебуванні в ув’язненні Шевченко
потрапив, як художник у наукову експедицію лейтинанта
О.Обутакова, завданням якої було дослідити Аральське море.

Після заслання Тарас Григорович
Шевченко важко хворіє, повертається в
Петербург, де зустрічається зі своїми
друзями,
а
через
деякий
час
знайомиться з Чернишевським.

В
травні
1859
року
Шевченко було дозволено
виїхати на Україну. “Для
поправки
здоров’я
та
малювання
з
натури
етюдів”.

Під час перебування на Україні
проживав
на
розі
Маложитомирської
вулиці
і
Хрещатика
(тепер
площа
Калініна).
Після
допитів
Шевченкові
дозволено було повернутися до
Петербурга.

Розгортає
ще
активніше
громадську
і
літературну
діяльність, пише такі твори як:
“Марія”, “Молитва”, “О люди!
Люди небораки!” та інші.
На початку 1860 року вийшов
з
друку
“Кобзар”
Тараса
Шевченка з портретом поета,
намальованим приятелем поета
художником М.Мікешиним. На
книзі значилася присвята: “Марку
Вовчкові на пам’ять 24-го січня
1859 року”, тобто “Кобзар”
присвячувався
пам’яті
про
зустріч поета з Марком Вовчком.

“Кобзар”
1860
року
повніший
за
раніше
виданий у 1840 році. Крім
нових поезій, Шевченко
вніс зміни до раніше
надрукованих поезій.

Сюди увійшли такі поезії: “Причинна”,
“Думка” (“Тече вода в синє море”), “Вітре
буйний, вітре буйний!”, “Тяжко, важко в світі
жити”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Катерина”,
“Наймичка”,
“Гайдамаки”,
“Псалми
Давидові”.

В часи великого творчого піднесення Шевченко тяжко
захворів. Арешти, переслідування, заслання надломили його
здоровя і привели до передчасної смерті. 10 березня 1861 року
перестало битися серце великої людини, що була гордістю
нашого народу. Поховали Шевченка на Смоленському
кладовищі у Петербурзі. В похороні брало участь багато
студентів різних національностей.
У травні 1861 року прах Шевченка перевезено на Україну
і поховано на Чернечій горі біля Канева.

Балада “Причина” розпочинала “Кобзар”
Тараса Григоровича Шевченка (1840 року). Вона
розпочинається ліричним вступом, де автор
описує картини розбурханої природи. Малюючи
образ дівчини автор використовує народнопісенні засоби, називає її “Дівчинонька,
молоденька, чорнобрива”. Шевченко поетизує її
щире кохання. Слова з балади покладено на
музику Крижанівським.

“Утоплена” написана 1839 року, твір
розпочинається
пейзажним
вступом.
Образи
змальовані
за
принципом
протиставлення. В основі лежать стосунки
матері і доньки. Ця балада написана на
такий мотив, як у Гоголя “Майська ніч”.

Поезія
Т.Г.
Шевченка
“До
Основ’яненка” (1839) твір побудований за
принципом звернення. Автор називає
Основ’яненка
“батьком,
орлом
сизокрилим”.
Поезія
розпочинається
романтичним описом природи, а далі йде
згадка про минуле України, яке
протиставляється
сьогоденню.
Поет
намагається розв’язати таке питання: “чия
правда, чия кривда і чиї ми діти?...”.
Минуле має дати відповідь на ці питання.
Митець висловлює впевненість, що
українська література має розвиватись.
Поезія написана в Петербурзі.

Поезія “Катерина” була написана 18381839 рр. у Петербурзі і присвячена В.А.
Жуковському. За жанром “Катерина” – це
соціально-побутова поема. Тут йдеться про
кохання, про те як дівчину залишив юнак.
Бідна дівчина – Катерина, офіцер –
представник панівного класу. Автор
починає твір з застереження до дівчат,
розповідь про долю Катерини, взаємини з
офіцером. Шевченко присвятив цій поемі
лише 20 років для того, щоб підвести
читача до сприйняття основних подій. Для
поеми характерні ліричні відступи, які
можна поділити на дві групи: 1) звертання
автора до героїв твору, що надає поемі
інтимного характеру і засуджує офіцера,
звернення до читачів, до молодих дівчат. 2)
роздуми про суспільні причини, що
спричинили трагедію героїні.


Slide 12

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Інститут філології і журналістики

Виконала:
студентка 2-го курсу,
групи Г (УСП)
Чорній Т.М.

Вінниця 2009

Творчість Шевченка запалила
те поетичне світило, при якім “стало
видно по всій Україні, куди… кожен
мусить простувати ”
П. Куліш

В оббитій вітрами кріпацькій хаті
села Моринці Звенигородського
повіту на Київщині народився 9
березня (25 лютого за старим
стилем)
1814
року
Тарас
Шевченко.

Тарас був ще маленьким, коли батьки переселилися з
Моренець в Кирилівку. Тут велика сім’я Шевченків жила в
тій старій хаті з солом’яною покрівлею.

9 років було Тарасові, коли
його мати “ще молодою у
могилу нужда та праця
положила”. А через два роки і
батько “не витерпів лихої долі,
умер
на
панщинні”.
Осиротівши, Тарас пішов у
найми до дядька. Він носив
воду і одночасно вчився:
…Зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками.
Кругом листочки обведу
Тай списую Сковороду
Або “три царіє со дари”.
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто…
(А.О. Козачковському)

Бажаючи навчитись малювати, Тарас мандрує з рідного села
м.Лисянку до маляра, потім – до малярів-дяків у Стеблеві,
Тарасівці. Потім знову повертається в Кирилівку і пасе
громадську череду. Через якийсь час він іде наймитувати до
кирилівського попа, навчається у хлипнівського маляра, а
звідти, потрапляє у 1828 році до панського двору в селі
Вільшана, де його забирають, як кріпака, прислужувати панові,
бути “козачком”.

Через рік пан Енгельгард виїхав у Київ,
далі – у Вільне, забравши з собою
прислужника – козачка Тараса. Тяжке було
це прислужування. Не раз зазнавав козачок
катувань…
В 1831 році, слідом за паном, прибули в
Петербург панські слуги, серед яких був і
Тарас. Через рік 18-тилітнього юнака пан
законтрактував до цехового майстра
малювання Ширяєва, щоб мати свого
двірського художника.
Іноді Тарас ходив до літнього саду малювати
статуї. Тут він зустрівся з художником І.
Сошенком, який звернув увагу на здібності
юнака і познайомив його з художниками та
письменниками. Це були К. Брюллов, О.
Венеціанов, В. Жуковський, Є. Гребінка, В.
Григорович. Вони взяли участь у викупі в
1838 році Шевченка з кріпацтва та
влаштуванні його на навчання в Академію
мистецтв під керівництвом К. Брюллова.

Ще до викупу з кріпацтва
Шевченко почав писати
вірші, а в 1840 році
вийшов його перший
“Кобзар”.

Живучи в столиці, Шевченко прагнув поїхати на Україну,
зустрітися з братами та сестрами, побувати в місцевих, де
відбувалися колись історичні події. У нього виник задум
створити серії малюнків під назвою “Живопис на Україні”. В
травні 1843 року виїхав на Україну.

На
початку
1844
року
Шевченко
повертається
у
Петербург. Він з великим
піднесенням
розгортає
літературну діяльність, пише
ряд нових творів.
У березні 1845 року Шевченко
закінчив Академію мистецтв.

На початку 1846 року в Києві було організоване політичне
таємне Кирило-Мифодіївське товариство, яке ставило своєю
метою об’єднання слов’янських народів в демократичну
федерацію. Шевченко став активним учасником товариства,
посівши в ньому революційно-демократичну позицію.
За участь в таємному товаристві Шевченка в квітні 1847 року
було заарештовано і відправлено для допиту в Петербург.

За час біля двохмісячного перебування
під арештом і слідством (квітень-травень
1847 року) Шевченко створив цикл
поезій під назвою “В казиматі”.
Його заслали рядовим солдатом в
окремий
оренбурзький
корпус
з
забороною писати і малювати.
Спочатку Шевченка було перевезено в
Оренбург, а потім направили в Орську
фортецю.
Після одинадцятимісячному перебуванні в ув’язненні Шевченко
потрапив, як художник у наукову експедицію лейтинанта
О.Обутакова, завданням якої було дослідити Аральське море.

Після заслання Тарас Григорович
Шевченко важко хворіє, повертається в
Петербург, де зустрічається зі своїми
друзями,
а
через
деякий
час
знайомиться з Чернишевським.

В
травні
1859
року
Шевченко було дозволено
виїхати на Україну. “Для
поправки
здоров’я
та
малювання
з
натури
етюдів”.

Під час перебування на Україні
проживав
на
розі
Маложитомирської
вулиці
і
Хрещатика
(тепер
площа
Калініна).
Після
допитів
Шевченкові
дозволено було повернутися до
Петербурга.

Розгортає
ще
активніше
громадську
і
літературну
діяльність, пише такі твори як:
“Марія”, “Молитва”, “О люди!
Люди небораки!” та інші.
На початку 1860 року вийшов
з
друку
“Кобзар”
Тараса
Шевченка з портретом поета,
намальованим приятелем поета
художником М.Мікешиним. На
книзі значилася присвята: “Марку
Вовчкові на пам’ять 24-го січня
1859 року”, тобто “Кобзар”
присвячувався
пам’яті
про
зустріч поета з Марком Вовчком.

“Кобзар”
1860
року
повніший
за
раніше
виданий у 1840 році. Крім
нових поезій, Шевченко
вніс зміни до раніше
надрукованих поезій.

Сюди увійшли такі поезії: “Причинна”,
“Думка” (“Тече вода в синє море”), “Вітре
буйний, вітре буйний!”, “Тяжко, важко в світі
жити”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Катерина”,
“Наймичка”,
“Гайдамаки”,
“Псалми
Давидові”.

В часи великого творчого піднесення Шевченко тяжко
захворів. Арешти, переслідування, заслання надломили його
здоровя і привели до передчасної смерті. 10 березня 1861 року
перестало битися серце великої людини, що була гордістю
нашого народу. Поховали Шевченка на Смоленському
кладовищі у Петербурзі. В похороні брало участь багато
студентів різних національностей.
У травні 1861 року прах Шевченка перевезено на Україну
і поховано на Чернечій горі біля Канева.

Балада “Причина” розпочинала “Кобзар”
Тараса Григоровича Шевченка (1840 року). Вона
розпочинається ліричним вступом, де автор
описує картини розбурханої природи. Малюючи
образ дівчини автор використовує народнопісенні засоби, називає її “Дівчинонька,
молоденька, чорнобрива”. Шевченко поетизує її
щире кохання. Слова з балади покладено на
музику Крижанівським.

“Утоплена” написана 1839 року, твір
розпочинається
пейзажним
вступом.
Образи
змальовані
за
принципом
протиставлення. В основі лежать стосунки
матері і доньки. Ця балада написана на
такий мотив, як у Гоголя “Майська ніч”.

Поезія
Т.Г.
Шевченка
“До
Основ’яненка” (1839) твір побудований за
принципом звернення. Автор називає
Основ’яненка
“батьком,
орлом
сизокрилим”.
Поезія
розпочинається
романтичним описом природи, а далі йде
згадка про минуле України, яке
протиставляється
сьогоденню.
Поет
намагається розв’язати таке питання: “чия
правда, чия кривда і чиї ми діти?...”.
Минуле має дати відповідь на ці питання.
Митець висловлює впевненість, що
українська література має розвиватись.
Поезія написана в Петербурзі.

Поезія “Катерина” була написана 18381839 рр. у Петербурзі і присвячена В.А.
Жуковському. За жанром “Катерина” – це
соціально-побутова поема. Тут йдеться про
кохання, про те як дівчину залишив юнак.
Бідна дівчина – Катерина, офіцер –
представник панівного класу. Автор
починає твір з застереження до дівчат,
розповідь про долю Катерини, взаємини з
офіцером. Шевченко присвятив цій поемі
лише 20 років для того, щоб підвести
читача до сприйняття основних подій. Для
поеми характерні ліричні відступи, які
можна поділити на дві групи: 1) звертання
автора до героїв твору, що надає поемі
інтимного характеру і засуджує офіцера,
звернення до читачів, до молодих дівчат. 2)
роздуми про суспільні причини, що
спричинили трагедію героїні.


Slide 13

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Інститут філології і журналістики

Виконала:
студентка 2-го курсу,
групи Г (УСП)
Чорній Т.М.

Вінниця 2009

Творчість Шевченка запалила
те поетичне світило, при якім “стало
видно по всій Україні, куди… кожен
мусить простувати ”
П. Куліш

В оббитій вітрами кріпацькій хаті
села Моринці Звенигородського
повіту на Київщині народився 9
березня (25 лютого за старим
стилем)
1814
року
Тарас
Шевченко.

Тарас був ще маленьким, коли батьки переселилися з
Моренець в Кирилівку. Тут велика сім’я Шевченків жила в
тій старій хаті з солом’яною покрівлею.

9 років було Тарасові, коли
його мати “ще молодою у
могилу нужда та праця
положила”. А через два роки і
батько “не витерпів лихої долі,
умер
на
панщинні”.
Осиротівши, Тарас пішов у
найми до дядька. Він носив
воду і одночасно вчився:
…Зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками.
Кругом листочки обведу
Тай списую Сковороду
Або “три царіє со дари”.
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто…
(А.О. Козачковському)

Бажаючи навчитись малювати, Тарас мандрує з рідного села
м.Лисянку до маляра, потім – до малярів-дяків у Стеблеві,
Тарасівці. Потім знову повертається в Кирилівку і пасе
громадську череду. Через якийсь час він іде наймитувати до
кирилівського попа, навчається у хлипнівського маляра, а
звідти, потрапляє у 1828 році до панського двору в селі
Вільшана, де його забирають, як кріпака, прислужувати панові,
бути “козачком”.

Через рік пан Енгельгард виїхав у Київ,
далі – у Вільне, забравши з собою
прислужника – козачка Тараса. Тяжке було
це прислужування. Не раз зазнавав козачок
катувань…
В 1831 році, слідом за паном, прибули в
Петербург панські слуги, серед яких був і
Тарас. Через рік 18-тилітнього юнака пан
законтрактував до цехового майстра
малювання Ширяєва, щоб мати свого
двірського художника.
Іноді Тарас ходив до літнього саду малювати
статуї. Тут він зустрівся з художником І.
Сошенком, який звернув увагу на здібності
юнака і познайомив його з художниками та
письменниками. Це були К. Брюллов, О.
Венеціанов, В. Жуковський, Є. Гребінка, В.
Григорович. Вони взяли участь у викупі в
1838 році Шевченка з кріпацтва та
влаштуванні його на навчання в Академію
мистецтв під керівництвом К. Брюллова.

Ще до викупу з кріпацтва
Шевченко почав писати
вірші, а в 1840 році
вийшов його перший
“Кобзар”.

Живучи в столиці, Шевченко прагнув поїхати на Україну,
зустрітися з братами та сестрами, побувати в місцевих, де
відбувалися колись історичні події. У нього виник задум
створити серії малюнків під назвою “Живопис на Україні”. В
травні 1843 року виїхав на Україну.

На
початку
1844
року
Шевченко
повертається
у
Петербург. Він з великим
піднесенням
розгортає
літературну діяльність, пише
ряд нових творів.
У березні 1845 року Шевченко
закінчив Академію мистецтв.

На початку 1846 року в Києві було організоване політичне
таємне Кирило-Мифодіївське товариство, яке ставило своєю
метою об’єднання слов’янських народів в демократичну
федерацію. Шевченко став активним учасником товариства,
посівши в ньому революційно-демократичну позицію.
За участь в таємному товаристві Шевченка в квітні 1847 року
було заарештовано і відправлено для допиту в Петербург.

За час біля двохмісячного перебування
під арештом і слідством (квітень-травень
1847 року) Шевченко створив цикл
поезій під назвою “В казиматі”.
Його заслали рядовим солдатом в
окремий
оренбурзький
корпус
з
забороною писати і малювати.
Спочатку Шевченка було перевезено в
Оренбург, а потім направили в Орську
фортецю.
Після одинадцятимісячному перебуванні в ув’язненні Шевченко
потрапив, як художник у наукову експедицію лейтинанта
О.Обутакова, завданням якої було дослідити Аральське море.

Після заслання Тарас Григорович
Шевченко важко хворіє, повертається в
Петербург, де зустрічається зі своїми
друзями,
а
через
деякий
час
знайомиться з Чернишевським.

В
травні
1859
року
Шевченко було дозволено
виїхати на Україну. “Для
поправки
здоров’я
та
малювання
з
натури
етюдів”.

Під час перебування на Україні
проживав
на
розі
Маложитомирської
вулиці
і
Хрещатика
(тепер
площа
Калініна).
Після
допитів
Шевченкові
дозволено було повернутися до
Петербурга.

Розгортає
ще
активніше
громадську
і
літературну
діяльність, пише такі твори як:
“Марія”, “Молитва”, “О люди!
Люди небораки!” та інші.
На початку 1860 року вийшов
з
друку
“Кобзар”
Тараса
Шевченка з портретом поета,
намальованим приятелем поета
художником М.Мікешиним. На
книзі значилася присвята: “Марку
Вовчкові на пам’ять 24-го січня
1859 року”, тобто “Кобзар”
присвячувався
пам’яті
про
зустріч поета з Марком Вовчком.

“Кобзар”
1860
року
повніший
за
раніше
виданий у 1840 році. Крім
нових поезій, Шевченко
вніс зміни до раніше
надрукованих поезій.

Сюди увійшли такі поезії: “Причинна”,
“Думка” (“Тече вода в синє море”), “Вітре
буйний, вітре буйний!”, “Тяжко, важко в світі
жити”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Катерина”,
“Наймичка”,
“Гайдамаки”,
“Псалми
Давидові”.

В часи великого творчого піднесення Шевченко тяжко
захворів. Арешти, переслідування, заслання надломили його
здоровя і привели до передчасної смерті. 10 березня 1861 року
перестало битися серце великої людини, що була гордістю
нашого народу. Поховали Шевченка на Смоленському
кладовищі у Петербурзі. В похороні брало участь багато
студентів різних національностей.
У травні 1861 року прах Шевченка перевезено на Україну
і поховано на Чернечій горі біля Канева.

Балада “Причина” розпочинала “Кобзар”
Тараса Григоровича Шевченка (1840 року). Вона
розпочинається ліричним вступом, де автор
описує картини розбурханої природи. Малюючи
образ дівчини автор використовує народнопісенні засоби, називає її “Дівчинонька,
молоденька, чорнобрива”. Шевченко поетизує її
щире кохання. Слова з балади покладено на
музику Крижанівським.

“Утоплена” написана 1839 року, твір
розпочинається
пейзажним
вступом.
Образи
змальовані
за
принципом
протиставлення. В основі лежать стосунки
матері і доньки. Ця балада написана на
такий мотив, як у Гоголя “Майська ніч”.

Поезія
Т.Г.
Шевченка
“До
Основ’яненка” (1839) твір побудований за
принципом звернення. Автор називає
Основ’яненка
“батьком,
орлом
сизокрилим”.
Поезія
розпочинається
романтичним описом природи, а далі йде
згадка про минуле України, яке
протиставляється
сьогоденню.
Поет
намагається розв’язати таке питання: “чия
правда, чия кривда і чиї ми діти?...”.
Минуле має дати відповідь на ці питання.
Митець висловлює впевненість, що
українська література має розвиватись.
Поезія написана в Петербурзі.

Поезія “Катерина” була написана 18381839 рр. у Петербурзі і присвячена В.А.
Жуковському. За жанром “Катерина” – це
соціально-побутова поема. Тут йдеться про
кохання, про те як дівчину залишив юнак.
Бідна дівчина – Катерина, офіцер –
представник панівного класу. Автор
починає твір з застереження до дівчат,
розповідь про долю Катерини, взаємини з
офіцером. Шевченко присвятив цій поемі
лише 20 років для того, щоб підвести
читача до сприйняття основних подій. Для
поеми характерні ліричні відступи, які
можна поділити на дві групи: 1) звертання
автора до героїв твору, що надає поемі
інтимного характеру і засуджує офіцера,
звернення до читачів, до молодих дівчат. 2)
роздуми про суспільні причини, що
спричинили трагедію героїні.


Slide 14

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Інститут філології і журналістики

Виконала:
студентка 2-го курсу,
групи Г (УСП)
Чорній Т.М.

Вінниця 2009

Творчість Шевченка запалила
те поетичне світило, при якім “стало
видно по всій Україні, куди… кожен
мусить простувати ”
П. Куліш

В оббитій вітрами кріпацькій хаті
села Моринці Звенигородського
повіту на Київщині народився 9
березня (25 лютого за старим
стилем)
1814
року
Тарас
Шевченко.

Тарас був ще маленьким, коли батьки переселилися з
Моренець в Кирилівку. Тут велика сім’я Шевченків жила в
тій старій хаті з солом’яною покрівлею.

9 років було Тарасові, коли
його мати “ще молодою у
могилу нужда та праця
положила”. А через два роки і
батько “не витерпів лихої долі,
умер
на
панщинні”.
Осиротівши, Тарас пішов у
найми до дядька. Він носив
воду і одночасно вчився:
…Зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками.
Кругом листочки обведу
Тай списую Сковороду
Або “три царіє со дари”.
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто…
(А.О. Козачковському)

Бажаючи навчитись малювати, Тарас мандрує з рідного села
м.Лисянку до маляра, потім – до малярів-дяків у Стеблеві,
Тарасівці. Потім знову повертається в Кирилівку і пасе
громадську череду. Через якийсь час він іде наймитувати до
кирилівського попа, навчається у хлипнівського маляра, а
звідти, потрапляє у 1828 році до панського двору в селі
Вільшана, де його забирають, як кріпака, прислужувати панові,
бути “козачком”.

Через рік пан Енгельгард виїхав у Київ,
далі – у Вільне, забравши з собою
прислужника – козачка Тараса. Тяжке було
це прислужування. Не раз зазнавав козачок
катувань…
В 1831 році, слідом за паном, прибули в
Петербург панські слуги, серед яких був і
Тарас. Через рік 18-тилітнього юнака пан
законтрактував до цехового майстра
малювання Ширяєва, щоб мати свого
двірського художника.
Іноді Тарас ходив до літнього саду малювати
статуї. Тут він зустрівся з художником І.
Сошенком, який звернув увагу на здібності
юнака і познайомив його з художниками та
письменниками. Це були К. Брюллов, О.
Венеціанов, В. Жуковський, Є. Гребінка, В.
Григорович. Вони взяли участь у викупі в
1838 році Шевченка з кріпацтва та
влаштуванні його на навчання в Академію
мистецтв під керівництвом К. Брюллова.

Ще до викупу з кріпацтва
Шевченко почав писати
вірші, а в 1840 році
вийшов його перший
“Кобзар”.

Живучи в столиці, Шевченко прагнув поїхати на Україну,
зустрітися з братами та сестрами, побувати в місцевих, де
відбувалися колись історичні події. У нього виник задум
створити серії малюнків під назвою “Живопис на Україні”. В
травні 1843 року виїхав на Україну.

На
початку
1844
року
Шевченко
повертається
у
Петербург. Він з великим
піднесенням
розгортає
літературну діяльність, пише
ряд нових творів.
У березні 1845 року Шевченко
закінчив Академію мистецтв.

На початку 1846 року в Києві було організоване політичне
таємне Кирило-Мифодіївське товариство, яке ставило своєю
метою об’єднання слов’янських народів в демократичну
федерацію. Шевченко став активним учасником товариства,
посівши в ньому революційно-демократичну позицію.
За участь в таємному товаристві Шевченка в квітні 1847 року
було заарештовано і відправлено для допиту в Петербург.

За час біля двохмісячного перебування
під арештом і слідством (квітень-травень
1847 року) Шевченко створив цикл
поезій під назвою “В казиматі”.
Його заслали рядовим солдатом в
окремий
оренбурзький
корпус
з
забороною писати і малювати.
Спочатку Шевченка було перевезено в
Оренбург, а потім направили в Орську
фортецю.
Після одинадцятимісячному перебуванні в ув’язненні Шевченко
потрапив, як художник у наукову експедицію лейтинанта
О.Обутакова, завданням якої було дослідити Аральське море.

Після заслання Тарас Григорович
Шевченко важко хворіє, повертається в
Петербург, де зустрічається зі своїми
друзями,
а
через
деякий
час
знайомиться з Чернишевським.

В
травні
1859
року
Шевченко було дозволено
виїхати на Україну. “Для
поправки
здоров’я
та
малювання
з
натури
етюдів”.

Під час перебування на Україні
проживав
на
розі
Маложитомирської
вулиці
і
Хрещатика
(тепер
площа
Калініна).
Після
допитів
Шевченкові
дозволено було повернутися до
Петербурга.

Розгортає
ще
активніше
громадську
і
літературну
діяльність, пише такі твори як:
“Марія”, “Молитва”, “О люди!
Люди небораки!” та інші.
На початку 1860 року вийшов
з
друку
“Кобзар”
Тараса
Шевченка з портретом поета,
намальованим приятелем поета
художником М.Мікешиним. На
книзі значилася присвята: “Марку
Вовчкові на пам’ять 24-го січня
1859 року”, тобто “Кобзар”
присвячувався
пам’яті
про
зустріч поета з Марком Вовчком.

“Кобзар”
1860
року
повніший
за
раніше
виданий у 1840 році. Крім
нових поезій, Шевченко
вніс зміни до раніше
надрукованих поезій.

Сюди увійшли такі поезії: “Причинна”,
“Думка” (“Тече вода в синє море”), “Вітре
буйний, вітре буйний!”, “Тяжко, важко в світі
жити”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Катерина”,
“Наймичка”,
“Гайдамаки”,
“Псалми
Давидові”.

В часи великого творчого піднесення Шевченко тяжко
захворів. Арешти, переслідування, заслання надломили його
здоровя і привели до передчасної смерті. 10 березня 1861 року
перестало битися серце великої людини, що була гордістю
нашого народу. Поховали Шевченка на Смоленському
кладовищі у Петербурзі. В похороні брало участь багато
студентів різних національностей.
У травні 1861 року прах Шевченка перевезено на Україну
і поховано на Чернечій горі біля Канева.

Балада “Причина” розпочинала “Кобзар”
Тараса Григоровича Шевченка (1840 року). Вона
розпочинається ліричним вступом, де автор
описує картини розбурханої природи. Малюючи
образ дівчини автор використовує народнопісенні засоби, називає її “Дівчинонька,
молоденька, чорнобрива”. Шевченко поетизує її
щире кохання. Слова з балади покладено на
музику Крижанівським.

“Утоплена” написана 1839 року, твір
розпочинається
пейзажним
вступом.
Образи
змальовані
за
принципом
протиставлення. В основі лежать стосунки
матері і доньки. Ця балада написана на
такий мотив, як у Гоголя “Майська ніч”.

Поезія
Т.Г.
Шевченка
“До
Основ’яненка” (1839) твір побудований за
принципом звернення. Автор називає
Основ’яненка
“батьком,
орлом
сизокрилим”.
Поезія
розпочинається
романтичним описом природи, а далі йде
згадка про минуле України, яке
протиставляється
сьогоденню.
Поет
намагається розв’язати таке питання: “чия
правда, чия кривда і чиї ми діти?...”.
Минуле має дати відповідь на ці питання.
Митець висловлює впевненість, що
українська література має розвиватись.
Поезія написана в Петербурзі.

Поезія “Катерина” була написана 18381839 рр. у Петербурзі і присвячена В.А.
Жуковському. За жанром “Катерина” – це
соціально-побутова поема. Тут йдеться про
кохання, про те як дівчину залишив юнак.
Бідна дівчина – Катерина, офіцер –
представник панівного класу. Автор
починає твір з застереження до дівчат,
розповідь про долю Катерини, взаємини з
офіцером. Шевченко присвятив цій поемі
лише 20 років для того, щоб підвести
читача до сприйняття основних подій. Для
поеми характерні ліричні відступи, які
можна поділити на дві групи: 1) звертання
автора до героїв твору, що надає поемі
інтимного характеру і засуджує офіцера,
звернення до читачів, до молодих дівчат. 2)
роздуми про суспільні причини, що
спричинили трагедію героїні.


Slide 15

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Інститут філології і журналістики

Виконала:
студентка 2-го курсу,
групи Г (УСП)
Чорній Т.М.

Вінниця 2009

Творчість Шевченка запалила
те поетичне світило, при якім “стало
видно по всій Україні, куди… кожен
мусить простувати ”
П. Куліш

В оббитій вітрами кріпацькій хаті
села Моринці Звенигородського
повіту на Київщині народився 9
березня (25 лютого за старим
стилем)
1814
року
Тарас
Шевченко.

Тарас був ще маленьким, коли батьки переселилися з
Моренець в Кирилівку. Тут велика сім’я Шевченків жила в
тій старій хаті з солом’яною покрівлею.

9 років було Тарасові, коли
його мати “ще молодою у
могилу нужда та праця
положила”. А через два роки і
батько “не витерпів лихої долі,
умер
на
панщинні”.
Осиротівши, Тарас пішов у
найми до дядька. Він носив
воду і одночасно вчився:
…Зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками.
Кругом листочки обведу
Тай списую Сковороду
Або “три царіє со дари”.
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто…
(А.О. Козачковському)

Бажаючи навчитись малювати, Тарас мандрує з рідного села
м.Лисянку до маляра, потім – до малярів-дяків у Стеблеві,
Тарасівці. Потім знову повертається в Кирилівку і пасе
громадську череду. Через якийсь час він іде наймитувати до
кирилівського попа, навчається у хлипнівського маляра, а
звідти, потрапляє у 1828 році до панського двору в селі
Вільшана, де його забирають, як кріпака, прислужувати панові,
бути “козачком”.

Через рік пан Енгельгард виїхав у Київ,
далі – у Вільне, забравши з собою
прислужника – козачка Тараса. Тяжке було
це прислужування. Не раз зазнавав козачок
катувань…
В 1831 році, слідом за паном, прибули в
Петербург панські слуги, серед яких був і
Тарас. Через рік 18-тилітнього юнака пан
законтрактував до цехового майстра
малювання Ширяєва, щоб мати свого
двірського художника.
Іноді Тарас ходив до літнього саду малювати
статуї. Тут він зустрівся з художником І.
Сошенком, який звернув увагу на здібності
юнака і познайомив його з художниками та
письменниками. Це були К. Брюллов, О.
Венеціанов, В. Жуковський, Є. Гребінка, В.
Григорович. Вони взяли участь у викупі в
1838 році Шевченка з кріпацтва та
влаштуванні його на навчання в Академію
мистецтв під керівництвом К. Брюллова.

Ще до викупу з кріпацтва
Шевченко почав писати
вірші, а в 1840 році
вийшов його перший
“Кобзар”.

Живучи в столиці, Шевченко прагнув поїхати на Україну,
зустрітися з братами та сестрами, побувати в місцевих, де
відбувалися колись історичні події. У нього виник задум
створити серії малюнків під назвою “Живопис на Україні”. В
травні 1843 року виїхав на Україну.

На
початку
1844
року
Шевченко
повертається
у
Петербург. Він з великим
піднесенням
розгортає
літературну діяльність, пише
ряд нових творів.
У березні 1845 року Шевченко
закінчив Академію мистецтв.

На початку 1846 року в Києві було організоване політичне
таємне Кирило-Мифодіївське товариство, яке ставило своєю
метою об’єднання слов’янських народів в демократичну
федерацію. Шевченко став активним учасником товариства,
посівши в ньому революційно-демократичну позицію.
За участь в таємному товаристві Шевченка в квітні 1847 року
було заарештовано і відправлено для допиту в Петербург.

За час біля двохмісячного перебування
під арештом і слідством (квітень-травень
1847 року) Шевченко створив цикл
поезій під назвою “В казиматі”.
Його заслали рядовим солдатом в
окремий
оренбурзький
корпус
з
забороною писати і малювати.
Спочатку Шевченка було перевезено в
Оренбург, а потім направили в Орську
фортецю.
Після одинадцятимісячному перебуванні в ув’язненні Шевченко
потрапив, як художник у наукову експедицію лейтинанта
О.Обутакова, завданням якої було дослідити Аральське море.

Після заслання Тарас Григорович
Шевченко важко хворіє, повертається в
Петербург, де зустрічається зі своїми
друзями,
а
через
деякий
час
знайомиться з Чернишевським.

В
травні
1859
року
Шевченко було дозволено
виїхати на Україну. “Для
поправки
здоров’я
та
малювання
з
натури
етюдів”.

Під час перебування на Україні
проживав
на
розі
Маложитомирської
вулиці
і
Хрещатика
(тепер
площа
Калініна).
Після
допитів
Шевченкові
дозволено було повернутися до
Петербурга.

Розгортає
ще
активніше
громадську
і
літературну
діяльність, пише такі твори як:
“Марія”, “Молитва”, “О люди!
Люди небораки!” та інші.
На початку 1860 року вийшов
з
друку
“Кобзар”
Тараса
Шевченка з портретом поета,
намальованим приятелем поета
художником М.Мікешиним. На
книзі значилася присвята: “Марку
Вовчкові на пам’ять 24-го січня
1859 року”, тобто “Кобзар”
присвячувався
пам’яті
про
зустріч поета з Марком Вовчком.

“Кобзар”
1860
року
повніший
за
раніше
виданий у 1840 році. Крім
нових поезій, Шевченко
вніс зміни до раніше
надрукованих поезій.

Сюди увійшли такі поезії: “Причинна”,
“Думка” (“Тече вода в синє море”), “Вітре
буйний, вітре буйний!”, “Тяжко, важко в світі
жити”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Катерина”,
“Наймичка”,
“Гайдамаки”,
“Псалми
Давидові”.

В часи великого творчого піднесення Шевченко тяжко
захворів. Арешти, переслідування, заслання надломили його
здоровя і привели до передчасної смерті. 10 березня 1861 року
перестало битися серце великої людини, що була гордістю
нашого народу. Поховали Шевченка на Смоленському
кладовищі у Петербурзі. В похороні брало участь багато
студентів різних національностей.
У травні 1861 року прах Шевченка перевезено на Україну
і поховано на Чернечій горі біля Канева.

Балада “Причина” розпочинала “Кобзар”
Тараса Григоровича Шевченка (1840 року). Вона
розпочинається ліричним вступом, де автор
описує картини розбурханої природи. Малюючи
образ дівчини автор використовує народнопісенні засоби, називає її “Дівчинонька,
молоденька, чорнобрива”. Шевченко поетизує її
щире кохання. Слова з балади покладено на
музику Крижанівським.

“Утоплена” написана 1839 року, твір
розпочинається
пейзажним
вступом.
Образи
змальовані
за
принципом
протиставлення. В основі лежать стосунки
матері і доньки. Ця балада написана на
такий мотив, як у Гоголя “Майська ніч”.

Поезія
Т.Г.
Шевченка
“До
Основ’яненка” (1839) твір побудований за
принципом звернення. Автор називає
Основ’яненка
“батьком,
орлом
сизокрилим”.
Поезія
розпочинається
романтичним описом природи, а далі йде
згадка про минуле України, яке
протиставляється
сьогоденню.
Поет
намагається розв’язати таке питання: “чия
правда, чия кривда і чиї ми діти?...”.
Минуле має дати відповідь на ці питання.
Митець висловлює впевненість, що
українська література має розвиватись.
Поезія написана в Петербурзі.

Поезія “Катерина” була написана 18381839 рр. у Петербурзі і присвячена В.А.
Жуковському. За жанром “Катерина” – це
соціально-побутова поема. Тут йдеться про
кохання, про те як дівчину залишив юнак.
Бідна дівчина – Катерина, офіцер –
представник панівного класу. Автор
починає твір з застереження до дівчат,
розповідь про долю Катерини, взаємини з
офіцером. Шевченко присвятив цій поемі
лише 20 років для того, щоб підвести
читача до сприйняття основних подій. Для
поеми характерні ліричні відступи, які
можна поділити на дві групи: 1) звертання
автора до героїв твору, що надає поемі
інтимного характеру і засуджує офіцера,
звернення до читачів, до молодих дівчат. 2)
роздуми про суспільні причини, що
спричинили трагедію героїні.


Slide 16

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Інститут філології і журналістики

Виконала:
студентка 2-го курсу,
групи Г (УСП)
Чорній Т.М.

Вінниця 2009

Творчість Шевченка запалила
те поетичне світило, при якім “стало
видно по всій Україні, куди… кожен
мусить простувати ”
П. Куліш

В оббитій вітрами кріпацькій хаті
села Моринці Звенигородського
повіту на Київщині народився 9
березня (25 лютого за старим
стилем)
1814
року
Тарас
Шевченко.

Тарас був ще маленьким, коли батьки переселилися з
Моренець в Кирилівку. Тут велика сім’я Шевченків жила в
тій старій хаті з солом’яною покрівлею.

9 років було Тарасові, коли
його мати “ще молодою у
могилу нужда та праця
положила”. А через два роки і
батько “не витерпів лихої долі,
умер
на
панщинні”.
Осиротівши, Тарас пішов у
найми до дядька. Він носив
воду і одночасно вчився:
…Зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками.
Кругом листочки обведу
Тай списую Сковороду
Або “три царіє со дари”.
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто…
(А.О. Козачковському)

Бажаючи навчитись малювати, Тарас мандрує з рідного села
м.Лисянку до маляра, потім – до малярів-дяків у Стеблеві,
Тарасівці. Потім знову повертається в Кирилівку і пасе
громадську череду. Через якийсь час він іде наймитувати до
кирилівського попа, навчається у хлипнівського маляра, а
звідти, потрапляє у 1828 році до панського двору в селі
Вільшана, де його забирають, як кріпака, прислужувати панові,
бути “козачком”.

Через рік пан Енгельгард виїхав у Київ,
далі – у Вільне, забравши з собою
прислужника – козачка Тараса. Тяжке було
це прислужування. Не раз зазнавав козачок
катувань…
В 1831 році, слідом за паном, прибули в
Петербург панські слуги, серед яких був і
Тарас. Через рік 18-тилітнього юнака пан
законтрактував до цехового майстра
малювання Ширяєва, щоб мати свого
двірського художника.
Іноді Тарас ходив до літнього саду малювати
статуї. Тут він зустрівся з художником І.
Сошенком, який звернув увагу на здібності
юнака і познайомив його з художниками та
письменниками. Це були К. Брюллов, О.
Венеціанов, В. Жуковський, Є. Гребінка, В.
Григорович. Вони взяли участь у викупі в
1838 році Шевченка з кріпацтва та
влаштуванні його на навчання в Академію
мистецтв під керівництвом К. Брюллова.

Ще до викупу з кріпацтва
Шевченко почав писати
вірші, а в 1840 році
вийшов його перший
“Кобзар”.

Живучи в столиці, Шевченко прагнув поїхати на Україну,
зустрітися з братами та сестрами, побувати в місцевих, де
відбувалися колись історичні події. У нього виник задум
створити серії малюнків під назвою “Живопис на Україні”. В
травні 1843 року виїхав на Україну.

На
початку
1844
року
Шевченко
повертається
у
Петербург. Він з великим
піднесенням
розгортає
літературну діяльність, пише
ряд нових творів.
У березні 1845 року Шевченко
закінчив Академію мистецтв.

На початку 1846 року в Києві було організоване політичне
таємне Кирило-Мифодіївське товариство, яке ставило своєю
метою об’єднання слов’янських народів в демократичну
федерацію. Шевченко став активним учасником товариства,
посівши в ньому революційно-демократичну позицію.
За участь в таємному товаристві Шевченка в квітні 1847 року
було заарештовано і відправлено для допиту в Петербург.

За час біля двохмісячного перебування
під арештом і слідством (квітень-травень
1847 року) Шевченко створив цикл
поезій під назвою “В казиматі”.
Його заслали рядовим солдатом в
окремий
оренбурзький
корпус
з
забороною писати і малювати.
Спочатку Шевченка було перевезено в
Оренбург, а потім направили в Орську
фортецю.
Після одинадцятимісячному перебуванні в ув’язненні Шевченко
потрапив, як художник у наукову експедицію лейтинанта
О.Обутакова, завданням якої було дослідити Аральське море.

Після заслання Тарас Григорович
Шевченко важко хворіє, повертається в
Петербург, де зустрічається зі своїми
друзями,
а
через
деякий
час
знайомиться з Чернишевським.

В
травні
1859
року
Шевченко було дозволено
виїхати на Україну. “Для
поправки
здоров’я
та
малювання
з
натури
етюдів”.

Під час перебування на Україні
проживав
на
розі
Маложитомирської
вулиці
і
Хрещатика
(тепер
площа
Калініна).
Після
допитів
Шевченкові
дозволено було повернутися до
Петербурга.

Розгортає
ще
активніше
громадську
і
літературну
діяльність, пише такі твори як:
“Марія”, “Молитва”, “О люди!
Люди небораки!” та інші.
На початку 1860 року вийшов
з
друку
“Кобзар”
Тараса
Шевченка з портретом поета,
намальованим приятелем поета
художником М.Мікешиним. На
книзі значилася присвята: “Марку
Вовчкові на пам’ять 24-го січня
1859 року”, тобто “Кобзар”
присвячувався
пам’яті
про
зустріч поета з Марком Вовчком.

“Кобзар”
1860
року
повніший
за
раніше
виданий у 1840 році. Крім
нових поезій, Шевченко
вніс зміни до раніше
надрукованих поезій.

Сюди увійшли такі поезії: “Причинна”,
“Думка” (“Тече вода в синє море”), “Вітре
буйний, вітре буйний!”, “Тяжко, важко в світі
жити”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Катерина”,
“Наймичка”,
“Гайдамаки”,
“Псалми
Давидові”.

В часи великого творчого піднесення Шевченко тяжко
захворів. Арешти, переслідування, заслання надломили його
здоровя і привели до передчасної смерті. 10 березня 1861 року
перестало битися серце великої людини, що була гордістю
нашого народу. Поховали Шевченка на Смоленському
кладовищі у Петербурзі. В похороні брало участь багато
студентів різних національностей.
У травні 1861 року прах Шевченка перевезено на Україну
і поховано на Чернечій горі біля Канева.

Балада “Причина” розпочинала “Кобзар”
Тараса Григоровича Шевченка (1840 року). Вона
розпочинається ліричним вступом, де автор
описує картини розбурханої природи. Малюючи
образ дівчини автор використовує народнопісенні засоби, називає її “Дівчинонька,
молоденька, чорнобрива”. Шевченко поетизує її
щире кохання. Слова з балади покладено на
музику Крижанівським.

“Утоплена” написана 1839 року, твір
розпочинається
пейзажним
вступом.
Образи
змальовані
за
принципом
протиставлення. В основі лежать стосунки
матері і доньки. Ця балада написана на
такий мотив, як у Гоголя “Майська ніч”.

Поезія
Т.Г.
Шевченка
“До
Основ’яненка” (1839) твір побудований за
принципом звернення. Автор називає
Основ’яненка
“батьком,
орлом
сизокрилим”.
Поезія
розпочинається
романтичним описом природи, а далі йде
згадка про минуле України, яке
протиставляється
сьогоденню.
Поет
намагається розв’язати таке питання: “чия
правда, чия кривда і чиї ми діти?...”.
Минуле має дати відповідь на ці питання.
Митець висловлює впевненість, що
українська література має розвиватись.
Поезія написана в Петербурзі.

Поезія “Катерина” була написана 18381839 рр. у Петербурзі і присвячена В.А.
Жуковському. За жанром “Катерина” – це
соціально-побутова поема. Тут йдеться про
кохання, про те як дівчину залишив юнак.
Бідна дівчина – Катерина, офіцер –
представник панівного класу. Автор
починає твір з застереження до дівчат,
розповідь про долю Катерини, взаємини з
офіцером. Шевченко присвятив цій поемі
лише 20 років для того, щоб підвести
читача до сприйняття основних подій. Для
поеми характерні ліричні відступи, які
можна поділити на дві групи: 1) звертання
автора до героїв твору, що надає поемі
інтимного характеру і засуджує офіцера,
звернення до читачів, до молодих дівчат. 2)
роздуми про суспільні причини, що
спричинили трагедію героїні.


Slide 17

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Інститут філології і журналістики

Виконала:
студентка 2-го курсу,
групи Г (УСП)
Чорній Т.М.

Вінниця 2009

Творчість Шевченка запалила
те поетичне світило, при якім “стало
видно по всій Україні, куди… кожен
мусить простувати ”
П. Куліш

В оббитій вітрами кріпацькій хаті
села Моринці Звенигородського
повіту на Київщині народився 9
березня (25 лютого за старим
стилем)
1814
року
Тарас
Шевченко.

Тарас був ще маленьким, коли батьки переселилися з
Моренець в Кирилівку. Тут велика сім’я Шевченків жила в
тій старій хаті з солом’яною покрівлею.

9 років було Тарасові, коли
його мати “ще молодою у
могилу нужда та праця
положила”. А через два роки і
батько “не витерпів лихої долі,
умер
на
панщинні”.
Осиротівши, Тарас пішов у
найми до дядька. Він носив
воду і одночасно вчився:
…Зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками.
Кругом листочки обведу
Тай списую Сковороду
Або “три царіє со дари”.
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто…
(А.О. Козачковському)

Бажаючи навчитись малювати, Тарас мандрує з рідного села
м.Лисянку до маляра, потім – до малярів-дяків у Стеблеві,
Тарасівці. Потім знову повертається в Кирилівку і пасе
громадську череду. Через якийсь час він іде наймитувати до
кирилівського попа, навчається у хлипнівського маляра, а
звідти, потрапляє у 1828 році до панського двору в селі
Вільшана, де його забирають, як кріпака, прислужувати панові,
бути “козачком”.

Через рік пан Енгельгард виїхав у Київ,
далі – у Вільне, забравши з собою
прислужника – козачка Тараса. Тяжке було
це прислужування. Не раз зазнавав козачок
катувань…
В 1831 році, слідом за паном, прибули в
Петербург панські слуги, серед яких був і
Тарас. Через рік 18-тилітнього юнака пан
законтрактував до цехового майстра
малювання Ширяєва, щоб мати свого
двірського художника.
Іноді Тарас ходив до літнього саду малювати
статуї. Тут він зустрівся з художником І.
Сошенком, який звернув увагу на здібності
юнака і познайомив його з художниками та
письменниками. Це були К. Брюллов, О.
Венеціанов, В. Жуковський, Є. Гребінка, В.
Григорович. Вони взяли участь у викупі в
1838 році Шевченка з кріпацтва та
влаштуванні його на навчання в Академію
мистецтв під керівництвом К. Брюллова.

Ще до викупу з кріпацтва
Шевченко почав писати
вірші, а в 1840 році
вийшов його перший
“Кобзар”.

Живучи в столиці, Шевченко прагнув поїхати на Україну,
зустрітися з братами та сестрами, побувати в місцевих, де
відбувалися колись історичні події. У нього виник задум
створити серії малюнків під назвою “Живопис на Україні”. В
травні 1843 року виїхав на Україну.

На
початку
1844
року
Шевченко
повертається
у
Петербург. Він з великим
піднесенням
розгортає
літературну діяльність, пише
ряд нових творів.
У березні 1845 року Шевченко
закінчив Академію мистецтв.

На початку 1846 року в Києві було організоване політичне
таємне Кирило-Мифодіївське товариство, яке ставило своєю
метою об’єднання слов’янських народів в демократичну
федерацію. Шевченко став активним учасником товариства,
посівши в ньому революційно-демократичну позицію.
За участь в таємному товаристві Шевченка в квітні 1847 року
було заарештовано і відправлено для допиту в Петербург.

За час біля двохмісячного перебування
під арештом і слідством (квітень-травень
1847 року) Шевченко створив цикл
поезій під назвою “В казиматі”.
Його заслали рядовим солдатом в
окремий
оренбурзький
корпус
з
забороною писати і малювати.
Спочатку Шевченка було перевезено в
Оренбург, а потім направили в Орську
фортецю.
Після одинадцятимісячному перебуванні в ув’язненні Шевченко
потрапив, як художник у наукову експедицію лейтинанта
О.Обутакова, завданням якої було дослідити Аральське море.

Після заслання Тарас Григорович
Шевченко важко хворіє, повертається в
Петербург, де зустрічається зі своїми
друзями,
а
через
деякий
час
знайомиться з Чернишевським.

В
травні
1859
року
Шевченко було дозволено
виїхати на Україну. “Для
поправки
здоров’я
та
малювання
з
натури
етюдів”.

Під час перебування на Україні
проживав
на
розі
Маложитомирської
вулиці
і
Хрещатика
(тепер
площа
Калініна).
Після
допитів
Шевченкові
дозволено було повернутися до
Петербурга.

Розгортає
ще
активніше
громадську
і
літературну
діяльність, пише такі твори як:
“Марія”, “Молитва”, “О люди!
Люди небораки!” та інші.
На початку 1860 року вийшов
з
друку
“Кобзар”
Тараса
Шевченка з портретом поета,
намальованим приятелем поета
художником М.Мікешиним. На
книзі значилася присвята: “Марку
Вовчкові на пам’ять 24-го січня
1859 року”, тобто “Кобзар”
присвячувався
пам’яті
про
зустріч поета з Марком Вовчком.

“Кобзар”
1860
року
повніший
за
раніше
виданий у 1840 році. Крім
нових поезій, Шевченко
вніс зміни до раніше
надрукованих поезій.

Сюди увійшли такі поезії: “Причинна”,
“Думка” (“Тече вода в синє море”), “Вітре
буйний, вітре буйний!”, “Тяжко, важко в світі
жити”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Катерина”,
“Наймичка”,
“Гайдамаки”,
“Псалми
Давидові”.

В часи великого творчого піднесення Шевченко тяжко
захворів. Арешти, переслідування, заслання надломили його
здоровя і привели до передчасної смерті. 10 березня 1861 року
перестало битися серце великої людини, що була гордістю
нашого народу. Поховали Шевченка на Смоленському
кладовищі у Петербурзі. В похороні брало участь багато
студентів різних національностей.
У травні 1861 року прах Шевченка перевезено на Україну
і поховано на Чернечій горі біля Канева.

Балада “Причина” розпочинала “Кобзар”
Тараса Григоровича Шевченка (1840 року). Вона
розпочинається ліричним вступом, де автор
описує картини розбурханої природи. Малюючи
образ дівчини автор використовує народнопісенні засоби, називає її “Дівчинонька,
молоденька, чорнобрива”. Шевченко поетизує її
щире кохання. Слова з балади покладено на
музику Крижанівським.

“Утоплена” написана 1839 року, твір
розпочинається
пейзажним
вступом.
Образи
змальовані
за
принципом
протиставлення. В основі лежать стосунки
матері і доньки. Ця балада написана на
такий мотив, як у Гоголя “Майська ніч”.

Поезія
Т.Г.
Шевченка
“До
Основ’яненка” (1839) твір побудований за
принципом звернення. Автор називає
Основ’яненка
“батьком,
орлом
сизокрилим”.
Поезія
розпочинається
романтичним описом природи, а далі йде
згадка про минуле України, яке
протиставляється
сьогоденню.
Поет
намагається розв’язати таке питання: “чия
правда, чия кривда і чиї ми діти?...”.
Минуле має дати відповідь на ці питання.
Митець висловлює впевненість, що
українська література має розвиватись.
Поезія написана в Петербурзі.

Поезія “Катерина” була написана 18381839 рр. у Петербурзі і присвячена В.А.
Жуковському. За жанром “Катерина” – це
соціально-побутова поема. Тут йдеться про
кохання, про те як дівчину залишив юнак.
Бідна дівчина – Катерина, офіцер –
представник панівного класу. Автор
починає твір з застереження до дівчат,
розповідь про долю Катерини, взаємини з
офіцером. Шевченко присвятив цій поемі
лише 20 років для того, щоб підвести
читача до сприйняття основних подій. Для
поеми характерні ліричні відступи, які
можна поділити на дві групи: 1) звертання
автора до героїв твору, що надає поемі
інтимного характеру і засуджує офіцера,
звернення до читачів, до молодих дівчат. 2)
роздуми про суспільні причини, що
спричинили трагедію героїні.


Slide 18

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Інститут філології і журналістики

Виконала:
студентка 2-го курсу,
групи Г (УСП)
Чорній Т.М.

Вінниця 2009

Творчість Шевченка запалила
те поетичне світило, при якім “стало
видно по всій Україні, куди… кожен
мусить простувати ”
П. Куліш

В оббитій вітрами кріпацькій хаті
села Моринці Звенигородського
повіту на Київщині народився 9
березня (25 лютого за старим
стилем)
1814
року
Тарас
Шевченко.

Тарас був ще маленьким, коли батьки переселилися з
Моренець в Кирилівку. Тут велика сім’я Шевченків жила в
тій старій хаті з солом’яною покрівлею.

9 років було Тарасові, коли
його мати “ще молодою у
могилу нужда та праця
положила”. А через два роки і
батько “не витерпів лихої долі,
умер
на
панщинні”.
Осиротівши, Тарас пішов у
найми до дядька. Він носив
воду і одночасно вчився:
…Зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками.
Кругом листочки обведу
Тай списую Сковороду
Або “три царіє со дари”.
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто…
(А.О. Козачковському)

Бажаючи навчитись малювати, Тарас мандрує з рідного села
м.Лисянку до маляра, потім – до малярів-дяків у Стеблеві,
Тарасівці. Потім знову повертається в Кирилівку і пасе
громадську череду. Через якийсь час він іде наймитувати до
кирилівського попа, навчається у хлипнівського маляра, а
звідти, потрапляє у 1828 році до панського двору в селі
Вільшана, де його забирають, як кріпака, прислужувати панові,
бути “козачком”.

Через рік пан Енгельгард виїхав у Київ,
далі – у Вільне, забравши з собою
прислужника – козачка Тараса. Тяжке було
це прислужування. Не раз зазнавав козачок
катувань…
В 1831 році, слідом за паном, прибули в
Петербург панські слуги, серед яких був і
Тарас. Через рік 18-тилітнього юнака пан
законтрактував до цехового майстра
малювання Ширяєва, щоб мати свого
двірського художника.
Іноді Тарас ходив до літнього саду малювати
статуї. Тут він зустрівся з художником І.
Сошенком, який звернув увагу на здібності
юнака і познайомив його з художниками та
письменниками. Це були К. Брюллов, О.
Венеціанов, В. Жуковський, Є. Гребінка, В.
Григорович. Вони взяли участь у викупі в
1838 році Шевченка з кріпацтва та
влаштуванні його на навчання в Академію
мистецтв під керівництвом К. Брюллова.

Ще до викупу з кріпацтва
Шевченко почав писати
вірші, а в 1840 році
вийшов його перший
“Кобзар”.

Живучи в столиці, Шевченко прагнув поїхати на Україну,
зустрітися з братами та сестрами, побувати в місцевих, де
відбувалися колись історичні події. У нього виник задум
створити серії малюнків під назвою “Живопис на Україні”. В
травні 1843 року виїхав на Україну.

На
початку
1844
року
Шевченко
повертається
у
Петербург. Він з великим
піднесенням
розгортає
літературну діяльність, пише
ряд нових творів.
У березні 1845 року Шевченко
закінчив Академію мистецтв.

На початку 1846 року в Києві було організоване політичне
таємне Кирило-Мифодіївське товариство, яке ставило своєю
метою об’єднання слов’янських народів в демократичну
федерацію. Шевченко став активним учасником товариства,
посівши в ньому революційно-демократичну позицію.
За участь в таємному товаристві Шевченка в квітні 1847 року
було заарештовано і відправлено для допиту в Петербург.

За час біля двохмісячного перебування
під арештом і слідством (квітень-травень
1847 року) Шевченко створив цикл
поезій під назвою “В казиматі”.
Його заслали рядовим солдатом в
окремий
оренбурзький
корпус
з
забороною писати і малювати.
Спочатку Шевченка було перевезено в
Оренбург, а потім направили в Орську
фортецю.
Після одинадцятимісячному перебуванні в ув’язненні Шевченко
потрапив, як художник у наукову експедицію лейтинанта
О.Обутакова, завданням якої було дослідити Аральське море.

Після заслання Тарас Григорович
Шевченко важко хворіє, повертається в
Петербург, де зустрічається зі своїми
друзями,
а
через
деякий
час
знайомиться з Чернишевським.

В
травні
1859
року
Шевченко було дозволено
виїхати на Україну. “Для
поправки
здоров’я
та
малювання
з
натури
етюдів”.

Під час перебування на Україні
проживав
на
розі
Маложитомирської
вулиці
і
Хрещатика
(тепер
площа
Калініна).
Після
допитів
Шевченкові
дозволено було повернутися до
Петербурга.

Розгортає
ще
активніше
громадську
і
літературну
діяльність, пише такі твори як:
“Марія”, “Молитва”, “О люди!
Люди небораки!” та інші.
На початку 1860 року вийшов
з
друку
“Кобзар”
Тараса
Шевченка з портретом поета,
намальованим приятелем поета
художником М.Мікешиним. На
книзі значилася присвята: “Марку
Вовчкові на пам’ять 24-го січня
1859 року”, тобто “Кобзар”
присвячувався
пам’яті
про
зустріч поета з Марком Вовчком.

“Кобзар”
1860
року
повніший
за
раніше
виданий у 1840 році. Крім
нових поезій, Шевченко
вніс зміни до раніше
надрукованих поезій.

Сюди увійшли такі поезії: “Причинна”,
“Думка” (“Тече вода в синє море”), “Вітре
буйний, вітре буйний!”, “Тяжко, важко в світі
жити”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Катерина”,
“Наймичка”,
“Гайдамаки”,
“Псалми
Давидові”.

В часи великого творчого піднесення Шевченко тяжко
захворів. Арешти, переслідування, заслання надломили його
здоровя і привели до передчасної смерті. 10 березня 1861 року
перестало битися серце великої людини, що була гордістю
нашого народу. Поховали Шевченка на Смоленському
кладовищі у Петербурзі. В похороні брало участь багато
студентів різних національностей.
У травні 1861 року прах Шевченка перевезено на Україну
і поховано на Чернечій горі біля Канева.

Балада “Причина” розпочинала “Кобзар”
Тараса Григоровича Шевченка (1840 року). Вона
розпочинається ліричним вступом, де автор
описує картини розбурханої природи. Малюючи
образ дівчини автор використовує народнопісенні засоби, називає її “Дівчинонька,
молоденька, чорнобрива”. Шевченко поетизує її
щире кохання. Слова з балади покладено на
музику Крижанівським.

“Утоплена” написана 1839 року, твір
розпочинається
пейзажним
вступом.
Образи
змальовані
за
принципом
протиставлення. В основі лежать стосунки
матері і доньки. Ця балада написана на
такий мотив, як у Гоголя “Майська ніч”.

Поезія
Т.Г.
Шевченка
“До
Основ’яненка” (1839) твір побудований за
принципом звернення. Автор називає
Основ’яненка
“батьком,
орлом
сизокрилим”.
Поезія
розпочинається
романтичним описом природи, а далі йде
згадка про минуле України, яке
протиставляється
сьогоденню.
Поет
намагається розв’язати таке питання: “чия
правда, чия кривда і чиї ми діти?...”.
Минуле має дати відповідь на ці питання.
Митець висловлює впевненість, що
українська література має розвиватись.
Поезія написана в Петербурзі.

Поезія “Катерина” була написана 18381839 рр. у Петербурзі і присвячена В.А.
Жуковському. За жанром “Катерина” – це
соціально-побутова поема. Тут йдеться про
кохання, про те як дівчину залишив юнак.
Бідна дівчина – Катерина, офіцер –
представник панівного класу. Автор
починає твір з застереження до дівчат,
розповідь про долю Катерини, взаємини з
офіцером. Шевченко присвятив цій поемі
лише 20 років для того, щоб підвести
читача до сприйняття основних подій. Для
поеми характерні ліричні відступи, які
можна поділити на дві групи: 1) звертання
автора до героїв твору, що надає поемі
інтимного характеру і засуджує офіцера,
звернення до читачів, до молодих дівчат. 2)
роздуми про суспільні причини, що
спричинили трагедію героїні.


Slide 19

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Інститут філології і журналістики

Виконала:
студентка 2-го курсу,
групи Г (УСП)
Чорній Т.М.

Вінниця 2009

Творчість Шевченка запалила
те поетичне світило, при якім “стало
видно по всій Україні, куди… кожен
мусить простувати ”
П. Куліш

В оббитій вітрами кріпацькій хаті
села Моринці Звенигородського
повіту на Київщині народився 9
березня (25 лютого за старим
стилем)
1814
року
Тарас
Шевченко.

Тарас був ще маленьким, коли батьки переселилися з
Моренець в Кирилівку. Тут велика сім’я Шевченків жила в
тій старій хаті з солом’яною покрівлею.

9 років було Тарасові, коли
його мати “ще молодою у
могилу нужда та праця
положила”. А через два роки і
батько “не витерпів лихої долі,
умер
на
панщинні”.
Осиротівши, Тарас пішов у
найми до дядька. Він носив
воду і одночасно вчився:
…Зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками.
Кругом листочки обведу
Тай списую Сковороду
Або “три царіє со дари”.
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто…
(А.О. Козачковському)

Бажаючи навчитись малювати, Тарас мандрує з рідного села
м.Лисянку до маляра, потім – до малярів-дяків у Стеблеві,
Тарасівці. Потім знову повертається в Кирилівку і пасе
громадську череду. Через якийсь час він іде наймитувати до
кирилівського попа, навчається у хлипнівського маляра, а
звідти, потрапляє у 1828 році до панського двору в селі
Вільшана, де його забирають, як кріпака, прислужувати панові,
бути “козачком”.

Через рік пан Енгельгард виїхав у Київ,
далі – у Вільне, забравши з собою
прислужника – козачка Тараса. Тяжке було
це прислужування. Не раз зазнавав козачок
катувань…
В 1831 році, слідом за паном, прибули в
Петербург панські слуги, серед яких був і
Тарас. Через рік 18-тилітнього юнака пан
законтрактував до цехового майстра
малювання Ширяєва, щоб мати свого
двірського художника.
Іноді Тарас ходив до літнього саду малювати
статуї. Тут він зустрівся з художником І.
Сошенком, який звернув увагу на здібності
юнака і познайомив його з художниками та
письменниками. Це були К. Брюллов, О.
Венеціанов, В. Жуковський, Є. Гребінка, В.
Григорович. Вони взяли участь у викупі в
1838 році Шевченка з кріпацтва та
влаштуванні його на навчання в Академію
мистецтв під керівництвом К. Брюллова.

Ще до викупу з кріпацтва
Шевченко почав писати
вірші, а в 1840 році
вийшов його перший
“Кобзар”.

Живучи в столиці, Шевченко прагнув поїхати на Україну,
зустрітися з братами та сестрами, побувати в місцевих, де
відбувалися колись історичні події. У нього виник задум
створити серії малюнків під назвою “Живопис на Україні”. В
травні 1843 року виїхав на Україну.

На
початку
1844
року
Шевченко
повертається
у
Петербург. Він з великим
піднесенням
розгортає
літературну діяльність, пише
ряд нових творів.
У березні 1845 року Шевченко
закінчив Академію мистецтв.

На початку 1846 року в Києві було організоване політичне
таємне Кирило-Мифодіївське товариство, яке ставило своєю
метою об’єднання слов’янських народів в демократичну
федерацію. Шевченко став активним учасником товариства,
посівши в ньому революційно-демократичну позицію.
За участь в таємному товаристві Шевченка в квітні 1847 року
було заарештовано і відправлено для допиту в Петербург.

За час біля двохмісячного перебування
під арештом і слідством (квітень-травень
1847 року) Шевченко створив цикл
поезій під назвою “В казиматі”.
Його заслали рядовим солдатом в
окремий
оренбурзький
корпус
з
забороною писати і малювати.
Спочатку Шевченка було перевезено в
Оренбург, а потім направили в Орську
фортецю.
Після одинадцятимісячному перебуванні в ув’язненні Шевченко
потрапив, як художник у наукову експедицію лейтинанта
О.Обутакова, завданням якої було дослідити Аральське море.

Після заслання Тарас Григорович
Шевченко важко хворіє, повертається в
Петербург, де зустрічається зі своїми
друзями,
а
через
деякий
час
знайомиться з Чернишевським.

В
травні
1859
року
Шевченко було дозволено
виїхати на Україну. “Для
поправки
здоров’я
та
малювання
з
натури
етюдів”.

Під час перебування на Україні
проживав
на
розі
Маложитомирської
вулиці
і
Хрещатика
(тепер
площа
Калініна).
Після
допитів
Шевченкові
дозволено було повернутися до
Петербурга.

Розгортає
ще
активніше
громадську
і
літературну
діяльність, пише такі твори як:
“Марія”, “Молитва”, “О люди!
Люди небораки!” та інші.
На початку 1860 року вийшов
з
друку
“Кобзар”
Тараса
Шевченка з портретом поета,
намальованим приятелем поета
художником М.Мікешиним. На
книзі значилася присвята: “Марку
Вовчкові на пам’ять 24-го січня
1859 року”, тобто “Кобзар”
присвячувався
пам’яті
про
зустріч поета з Марком Вовчком.

“Кобзар”
1860
року
повніший
за
раніше
виданий у 1840 році. Крім
нових поезій, Шевченко
вніс зміни до раніше
надрукованих поезій.

Сюди увійшли такі поезії: “Причинна”,
“Думка” (“Тече вода в синє море”), “Вітре
буйний, вітре буйний!”, “Тяжко, важко в світі
жити”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Катерина”,
“Наймичка”,
“Гайдамаки”,
“Псалми
Давидові”.

В часи великого творчого піднесення Шевченко тяжко
захворів. Арешти, переслідування, заслання надломили його
здоровя і привели до передчасної смерті. 10 березня 1861 року
перестало битися серце великої людини, що була гордістю
нашого народу. Поховали Шевченка на Смоленському
кладовищі у Петербурзі. В похороні брало участь багато
студентів різних національностей.
У травні 1861 року прах Шевченка перевезено на Україну
і поховано на Чернечій горі біля Канева.

Балада “Причина” розпочинала “Кобзар”
Тараса Григоровича Шевченка (1840 року). Вона
розпочинається ліричним вступом, де автор
описує картини розбурханої природи. Малюючи
образ дівчини автор використовує народнопісенні засоби, називає її “Дівчинонька,
молоденька, чорнобрива”. Шевченко поетизує її
щире кохання. Слова з балади покладено на
музику Крижанівським.

“Утоплена” написана 1839 року, твір
розпочинається
пейзажним
вступом.
Образи
змальовані
за
принципом
протиставлення. В основі лежать стосунки
матері і доньки. Ця балада написана на
такий мотив, як у Гоголя “Майська ніч”.

Поезія
Т.Г.
Шевченка
“До
Основ’яненка” (1839) твір побудований за
принципом звернення. Автор називає
Основ’яненка
“батьком,
орлом
сизокрилим”.
Поезія
розпочинається
романтичним описом природи, а далі йде
згадка про минуле України, яке
протиставляється
сьогоденню.
Поет
намагається розв’язати таке питання: “чия
правда, чия кривда і чиї ми діти?...”.
Минуле має дати відповідь на ці питання.
Митець висловлює впевненість, що
українська література має розвиватись.
Поезія написана в Петербурзі.

Поезія “Катерина” була написана 18381839 рр. у Петербурзі і присвячена В.А.
Жуковському. За жанром “Катерина” – це
соціально-побутова поема. Тут йдеться про
кохання, про те як дівчину залишив юнак.
Бідна дівчина – Катерина, офіцер –
представник панівного класу. Автор
починає твір з застереження до дівчат,
розповідь про долю Катерини, взаємини з
офіцером. Шевченко присвятив цій поемі
лише 20 років для того, щоб підвести
читача до сприйняття основних подій. Для
поеми характерні ліричні відступи, які
можна поділити на дві групи: 1) звертання
автора до героїв твору, що надає поемі
інтимного характеру і засуджує офіцера,
звернення до читачів, до молодих дівчат. 2)
роздуми про суспільні причини, що
спричинили трагедію героїні.


Slide 20

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Інститут філології і журналістики

Виконала:
студентка 2-го курсу,
групи Г (УСП)
Чорній Т.М.

Вінниця 2009

Творчість Шевченка запалила
те поетичне світило, при якім “стало
видно по всій Україні, куди… кожен
мусить простувати ”
П. Куліш

В оббитій вітрами кріпацькій хаті
села Моринці Звенигородського
повіту на Київщині народився 9
березня (25 лютого за старим
стилем)
1814
року
Тарас
Шевченко.

Тарас був ще маленьким, коли батьки переселилися з
Моренець в Кирилівку. Тут велика сім’я Шевченків жила в
тій старій хаті з солом’яною покрівлею.

9 років було Тарасові, коли
його мати “ще молодою у
могилу нужда та праця
положила”. А через два роки і
батько “не витерпів лихої долі,
умер
на
панщинні”.
Осиротівши, Тарас пішов у
найми до дядька. Він носив
воду і одночасно вчився:
…Зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками.
Кругом листочки обведу
Тай списую Сковороду
Або “три царіє со дари”.
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто…
(А.О. Козачковському)

Бажаючи навчитись малювати, Тарас мандрує з рідного села
м.Лисянку до маляра, потім – до малярів-дяків у Стеблеві,
Тарасівці. Потім знову повертається в Кирилівку і пасе
громадську череду. Через якийсь час він іде наймитувати до
кирилівського попа, навчається у хлипнівського маляра, а
звідти, потрапляє у 1828 році до панського двору в селі
Вільшана, де його забирають, як кріпака, прислужувати панові,
бути “козачком”.

Через рік пан Енгельгард виїхав у Київ,
далі – у Вільне, забравши з собою
прислужника – козачка Тараса. Тяжке було
це прислужування. Не раз зазнавав козачок
катувань…
В 1831 році, слідом за паном, прибули в
Петербург панські слуги, серед яких був і
Тарас. Через рік 18-тилітнього юнака пан
законтрактував до цехового майстра
малювання Ширяєва, щоб мати свого
двірського художника.
Іноді Тарас ходив до літнього саду малювати
статуї. Тут він зустрівся з художником І.
Сошенком, який звернув увагу на здібності
юнака і познайомив його з художниками та
письменниками. Це були К. Брюллов, О.
Венеціанов, В. Жуковський, Є. Гребінка, В.
Григорович. Вони взяли участь у викупі в
1838 році Шевченка з кріпацтва та
влаштуванні його на навчання в Академію
мистецтв під керівництвом К. Брюллова.

Ще до викупу з кріпацтва
Шевченко почав писати
вірші, а в 1840 році
вийшов його перший
“Кобзар”.

Живучи в столиці, Шевченко прагнув поїхати на Україну,
зустрітися з братами та сестрами, побувати в місцевих, де
відбувалися колись історичні події. У нього виник задум
створити серії малюнків під назвою “Живопис на Україні”. В
травні 1843 року виїхав на Україну.

На
початку
1844
року
Шевченко
повертається
у
Петербург. Він з великим
піднесенням
розгортає
літературну діяльність, пише
ряд нових творів.
У березні 1845 року Шевченко
закінчив Академію мистецтв.

На початку 1846 року в Києві було організоване політичне
таємне Кирило-Мифодіївське товариство, яке ставило своєю
метою об’єднання слов’янських народів в демократичну
федерацію. Шевченко став активним учасником товариства,
посівши в ньому революційно-демократичну позицію.
За участь в таємному товаристві Шевченка в квітні 1847 року
було заарештовано і відправлено для допиту в Петербург.

За час біля двохмісячного перебування
під арештом і слідством (квітень-травень
1847 року) Шевченко створив цикл
поезій під назвою “В казиматі”.
Його заслали рядовим солдатом в
окремий
оренбурзький
корпус
з
забороною писати і малювати.
Спочатку Шевченка було перевезено в
Оренбург, а потім направили в Орську
фортецю.
Після одинадцятимісячному перебуванні в ув’язненні Шевченко
потрапив, як художник у наукову експедицію лейтинанта
О.Обутакова, завданням якої було дослідити Аральське море.

Після заслання Тарас Григорович
Шевченко важко хворіє, повертається в
Петербург, де зустрічається зі своїми
друзями,
а
через
деякий
час
знайомиться з Чернишевським.

В
травні
1859
року
Шевченко було дозволено
виїхати на Україну. “Для
поправки
здоров’я
та
малювання
з
натури
етюдів”.

Під час перебування на Україні
проживав
на
розі
Маложитомирської
вулиці
і
Хрещатика
(тепер
площа
Калініна).
Після
допитів
Шевченкові
дозволено було повернутися до
Петербурга.

Розгортає
ще
активніше
громадську
і
літературну
діяльність, пише такі твори як:
“Марія”, “Молитва”, “О люди!
Люди небораки!” та інші.
На початку 1860 року вийшов
з
друку
“Кобзар”
Тараса
Шевченка з портретом поета,
намальованим приятелем поета
художником М.Мікешиним. На
книзі значилася присвята: “Марку
Вовчкові на пам’ять 24-го січня
1859 року”, тобто “Кобзар”
присвячувався
пам’яті
про
зустріч поета з Марком Вовчком.

“Кобзар”
1860
року
повніший
за
раніше
виданий у 1840 році. Крім
нових поезій, Шевченко
вніс зміни до раніше
надрукованих поезій.

Сюди увійшли такі поезії: “Причинна”,
“Думка” (“Тече вода в синє море”), “Вітре
буйний, вітре буйний!”, “Тяжко, важко в світі
жити”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Катерина”,
“Наймичка”,
“Гайдамаки”,
“Псалми
Давидові”.

В часи великого творчого піднесення Шевченко тяжко
захворів. Арешти, переслідування, заслання надломили його
здоровя і привели до передчасної смерті. 10 березня 1861 року
перестало битися серце великої людини, що була гордістю
нашого народу. Поховали Шевченка на Смоленському
кладовищі у Петербурзі. В похороні брало участь багато
студентів різних національностей.
У травні 1861 року прах Шевченка перевезено на Україну
і поховано на Чернечій горі біля Канева.

Балада “Причина” розпочинала “Кобзар”
Тараса Григоровича Шевченка (1840 року). Вона
розпочинається ліричним вступом, де автор
описує картини розбурханої природи. Малюючи
образ дівчини автор використовує народнопісенні засоби, називає її “Дівчинонька,
молоденька, чорнобрива”. Шевченко поетизує її
щире кохання. Слова з балади покладено на
музику Крижанівським.

“Утоплена” написана 1839 року, твір
розпочинається
пейзажним
вступом.
Образи
змальовані
за
принципом
протиставлення. В основі лежать стосунки
матері і доньки. Ця балада написана на
такий мотив, як у Гоголя “Майська ніч”.

Поезія
Т.Г.
Шевченка
“До
Основ’яненка” (1839) твір побудований за
принципом звернення. Автор називає
Основ’яненка
“батьком,
орлом
сизокрилим”.
Поезія
розпочинається
романтичним описом природи, а далі йде
згадка про минуле України, яке
протиставляється
сьогоденню.
Поет
намагається розв’язати таке питання: “чия
правда, чия кривда і чиї ми діти?...”.
Минуле має дати відповідь на ці питання.
Митець висловлює впевненість, що
українська література має розвиватись.
Поезія написана в Петербурзі.

Поезія “Катерина” була написана 18381839 рр. у Петербурзі і присвячена В.А.
Жуковському. За жанром “Катерина” – це
соціально-побутова поема. Тут йдеться про
кохання, про те як дівчину залишив юнак.
Бідна дівчина – Катерина, офіцер –
представник панівного класу. Автор
починає твір з застереження до дівчат,
розповідь про долю Катерини, взаємини з
офіцером. Шевченко присвятив цій поемі
лише 20 років для того, щоб підвести
читача до сприйняття основних подій. Для
поеми характерні ліричні відступи, які
можна поділити на дві групи: 1) звертання
автора до героїв твору, що надає поемі
інтимного характеру і засуджує офіцера,
звернення до читачів, до молодих дівчат. 2)
роздуми про суспільні причини, що
спричинили трагедію героїні.


Slide 21

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Інститут філології і журналістики

Виконала:
студентка 2-го курсу,
групи Г (УСП)
Чорній Т.М.

Вінниця 2009

Творчість Шевченка запалила
те поетичне світило, при якім “стало
видно по всій Україні, куди… кожен
мусить простувати ”
П. Куліш

В оббитій вітрами кріпацькій хаті
села Моринці Звенигородського
повіту на Київщині народився 9
березня (25 лютого за старим
стилем)
1814
року
Тарас
Шевченко.

Тарас був ще маленьким, коли батьки переселилися з
Моренець в Кирилівку. Тут велика сім’я Шевченків жила в
тій старій хаті з солом’яною покрівлею.

9 років було Тарасові, коли
його мати “ще молодою у
могилу нужда та праця
положила”. А через два роки і
батько “не витерпів лихої долі,
умер
на
панщинні”.
Осиротівши, Тарас пішов у
найми до дядька. Він носив
воду і одночасно вчився:
…Зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками.
Кругом листочки обведу
Тай списую Сковороду
Або “три царіє со дари”.
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто…
(А.О. Козачковському)

Бажаючи навчитись малювати, Тарас мандрує з рідного села
м.Лисянку до маляра, потім – до малярів-дяків у Стеблеві,
Тарасівці. Потім знову повертається в Кирилівку і пасе
громадську череду. Через якийсь час він іде наймитувати до
кирилівського попа, навчається у хлипнівського маляра, а
звідти, потрапляє у 1828 році до панського двору в селі
Вільшана, де його забирають, як кріпака, прислужувати панові,
бути “козачком”.

Через рік пан Енгельгард виїхав у Київ,
далі – у Вільне, забравши з собою
прислужника – козачка Тараса. Тяжке було
це прислужування. Не раз зазнавав козачок
катувань…
В 1831 році, слідом за паном, прибули в
Петербург панські слуги, серед яких був і
Тарас. Через рік 18-тилітнього юнака пан
законтрактував до цехового майстра
малювання Ширяєва, щоб мати свого
двірського художника.
Іноді Тарас ходив до літнього саду малювати
статуї. Тут він зустрівся з художником І.
Сошенком, який звернув увагу на здібності
юнака і познайомив його з художниками та
письменниками. Це були К. Брюллов, О.
Венеціанов, В. Жуковський, Є. Гребінка, В.
Григорович. Вони взяли участь у викупі в
1838 році Шевченка з кріпацтва та
влаштуванні його на навчання в Академію
мистецтв під керівництвом К. Брюллова.

Ще до викупу з кріпацтва
Шевченко почав писати
вірші, а в 1840 році
вийшов його перший
“Кобзар”.

Живучи в столиці, Шевченко прагнув поїхати на Україну,
зустрітися з братами та сестрами, побувати в місцевих, де
відбувалися колись історичні події. У нього виник задум
створити серії малюнків під назвою “Живопис на Україні”. В
травні 1843 року виїхав на Україну.

На
початку
1844
року
Шевченко
повертається
у
Петербург. Він з великим
піднесенням
розгортає
літературну діяльність, пише
ряд нових творів.
У березні 1845 року Шевченко
закінчив Академію мистецтв.

На початку 1846 року в Києві було організоване політичне
таємне Кирило-Мифодіївське товариство, яке ставило своєю
метою об’єднання слов’янських народів в демократичну
федерацію. Шевченко став активним учасником товариства,
посівши в ньому революційно-демократичну позицію.
За участь в таємному товаристві Шевченка в квітні 1847 року
було заарештовано і відправлено для допиту в Петербург.

За час біля двохмісячного перебування
під арештом і слідством (квітень-травень
1847 року) Шевченко створив цикл
поезій під назвою “В казиматі”.
Його заслали рядовим солдатом в
окремий
оренбурзький
корпус
з
забороною писати і малювати.
Спочатку Шевченка було перевезено в
Оренбург, а потім направили в Орську
фортецю.
Після одинадцятимісячному перебуванні в ув’язненні Шевченко
потрапив, як художник у наукову експедицію лейтинанта
О.Обутакова, завданням якої було дослідити Аральське море.

Після заслання Тарас Григорович
Шевченко важко хворіє, повертається в
Петербург, де зустрічається зі своїми
друзями,
а
через
деякий
час
знайомиться з Чернишевським.

В
травні
1859
року
Шевченко було дозволено
виїхати на Україну. “Для
поправки
здоров’я
та
малювання
з
натури
етюдів”.

Під час перебування на Україні
проживав
на
розі
Маложитомирської
вулиці
і
Хрещатика
(тепер
площа
Калініна).
Після
допитів
Шевченкові
дозволено було повернутися до
Петербурга.

Розгортає
ще
активніше
громадську
і
літературну
діяльність, пише такі твори як:
“Марія”, “Молитва”, “О люди!
Люди небораки!” та інші.
На початку 1860 року вийшов
з
друку
“Кобзар”
Тараса
Шевченка з портретом поета,
намальованим приятелем поета
художником М.Мікешиним. На
книзі значилася присвята: “Марку
Вовчкові на пам’ять 24-го січня
1859 року”, тобто “Кобзар”
присвячувався
пам’яті
про
зустріч поета з Марком Вовчком.

“Кобзар”
1860
року
повніший
за
раніше
виданий у 1840 році. Крім
нових поезій, Шевченко
вніс зміни до раніше
надрукованих поезій.

Сюди увійшли такі поезії: “Причинна”,
“Думка” (“Тече вода в синє море”), “Вітре
буйний, вітре буйний!”, “Тяжко, важко в світі
жити”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Катерина”,
“Наймичка”,
“Гайдамаки”,
“Псалми
Давидові”.

В часи великого творчого піднесення Шевченко тяжко
захворів. Арешти, переслідування, заслання надломили його
здоровя і привели до передчасної смерті. 10 березня 1861 року
перестало битися серце великої людини, що була гордістю
нашого народу. Поховали Шевченка на Смоленському
кладовищі у Петербурзі. В похороні брало участь багато
студентів різних національностей.
У травні 1861 року прах Шевченка перевезено на Україну
і поховано на Чернечій горі біля Канева.

Балада “Причина” розпочинала “Кобзар”
Тараса Григоровича Шевченка (1840 року). Вона
розпочинається ліричним вступом, де автор
описує картини розбурханої природи. Малюючи
образ дівчини автор використовує народнопісенні засоби, називає її “Дівчинонька,
молоденька, чорнобрива”. Шевченко поетизує її
щире кохання. Слова з балади покладено на
музику Крижанівським.

“Утоплена” написана 1839 року, твір
розпочинається
пейзажним
вступом.
Образи
змальовані
за
принципом
протиставлення. В основі лежать стосунки
матері і доньки. Ця балада написана на
такий мотив, як у Гоголя “Майська ніч”.

Поезія
Т.Г.
Шевченка
“До
Основ’яненка” (1839) твір побудований за
принципом звернення. Автор називає
Основ’яненка
“батьком,
орлом
сизокрилим”.
Поезія
розпочинається
романтичним описом природи, а далі йде
згадка про минуле України, яке
протиставляється
сьогоденню.
Поет
намагається розв’язати таке питання: “чия
правда, чия кривда і чиї ми діти?...”.
Минуле має дати відповідь на ці питання.
Митець висловлює впевненість, що
українська література має розвиватись.
Поезія написана в Петербурзі.

Поезія “Катерина” була написана 18381839 рр. у Петербурзі і присвячена В.А.
Жуковському. За жанром “Катерина” – це
соціально-побутова поема. Тут йдеться про
кохання, про те як дівчину залишив юнак.
Бідна дівчина – Катерина, офіцер –
представник панівного класу. Автор
починає твір з застереження до дівчат,
розповідь про долю Катерини, взаємини з
офіцером. Шевченко присвятив цій поемі
лише 20 років для того, щоб підвести
читача до сприйняття основних подій. Для
поеми характерні ліричні відступи, які
можна поділити на дві групи: 1) звертання
автора до героїв твору, що надає поемі
інтимного характеру і засуджує офіцера,
звернення до читачів, до молодих дівчат. 2)
роздуми про суспільні причини, що
спричинили трагедію героїні.


similar documents