«*********** * ********** XX ********»

Report


Неокласици́зм (від грецьк. νέος — молодий, новий і лат.
classicus — зразковий) — загальна назва ряду художніх
течій 2-ї половини 19—20 ст., які зверталися до традицій
античності, відродження та класицизму. У своїх творах
представники-неокласицисти протиставляли
суперечностям життя вічні «естетичні норми минулого».
В архітектурі неокласицизм виявився на початку. 20 ст.
як реакція проти декоративних надмірностей і
конструктивних невизначеностей модерну (П. Андреєв,
М. Верьовкін — в Україні, І. Жолтовський, І. Фомін — в
Росії, О. Перре — у Франції, Е. Саарінен — у США).
Педагогічний
музей (нині –
Будинок учителя
в Києві)Арх. П.
Альошин
 Неоготика
або Псевдоготика — (тобто
нова або ж псевдо готика) — напрямок в
архітектурі, що сполучає елементи
готики з ясними композиціями, що йдуть
від класицизму. Частка «нео» - вказівка,
що стиль виник на новому етапі розвитку
архітектури кінця 18-середини 19 ст. і є
складовою частиною так званих
історичних стилів.




Костел Воздвиження Святого Хреста у
м. Фастів (1903 – 11р.)
Кирха, нині Дім Євангелія м. Луцьк
1906 – 1907 р.
«Ластівчине гніздо» Південний берег
Криму (арх. О. Шервуд)
Миколаївський костел
(арх. В. Городецький)
Необароко (від грец. Neos - "новий"; див. Бароко) - один із
неостилів, що склався в європейському мистецтві XIX ст.
Українська сільськогосподарська академія в Києві
Історико – архітектурний музей в Кам`янці - Подільському


 Особливості модерну: використання
синусоїдальних ліній; стилізованих квітів; язиків полумя;
хвилястих ліній, запозичених в природі; відмова від
історичних запозичень стилю еклектики; використання
примхливих, мінливих форм; вигадливих ліній; принципи
асиметрії і вільного планування; нові технічні та
конструктивні засоби для створення незвичайних,
підкреслено індивідуалізованих будівель.
 Елегантність, технологічність, комфортність,
декоративність, орнаментальність, «плинність» форм.
використання природних мотивів (рослини, раковини,
луска риб, потоки води); єдність з навколишнім
середовищем; активне застосування кольору.



Національний банк(арх. О. Кобелєв, О. Вербицький)
Бесарабський ринок у Києві (арх. Г. Гай)
Будинок земства в Полтаві (арх. В. Кричевський)

Провідним принципом конструктивізму був функціоналізм – чітко
окреслене призначення кожної частини цілої споруди та відсутність
декоративних прикрас і зайвих деталей. Архітектори, які працювали
в цьому напрямі, широко використовували залізобетонні конструкції,
скло та інші на той час будівельні матеріали. Для таких споруд
характерні прості геометричні форми, легкі широкі перекриття,
великі гладенькі поверхні, терасові композиції, пласкі дахи
Запорізька Дніпро ГЕС (арх. В. Веснін. М. Коллі)
Класичні традиції мистецтва архітектури поєднано з
активним застосуванням радянської символіки у
зовнішньому та внутрішньому оздобленні. Тяжіння
до гігантоманії, помпезності архітектурних форм.
Будинок Верховної ради України ( арх. В. заболотний)
Будівля Кабінету міністрів України ( арх. І. Фомін)



Постмодерні́зм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття 20
століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям — продукт постіндустріальної
епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світогляднофілософських, економічних, політичних.
Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвідові, переконалися у
марноті спроб поліпшити світ, втратили ідеологічні ілюзії, вважаючи, що
людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути,
систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію. Прогрес
визнається ними лише ілюзією, з'являється відчуття вичерпності історії,
естетики, мистецтва. Реальним вважається варіювання та співіснування усіх (і
найдавніших, і новітніх) форм буття.
Принципи повторюваності та сумісності перетворюються на стиль
художнього мислення з притаманними йому рисами еклектики, тяжінням до
стилізації, цитування, переінакшення, ремінісценції, алюзії. Митець має
справу не з «чистим» матеріалом, а з культурно освоєним, адже існування
мистецтва у попередніх класичних формах неможливе в постіндустріальному
суспільстві з його необмеженим потенціалом серійного відтворення та
тиражування.
 Станція
Харківського
метрополітену «Студентська
 Скульптура майже повторила розвиток інших видів мистецтв
цієї доби. Модерністські пошуки митців початку століття
було зупинено й унормовано «єдиним методом
соціалістичного реалізму». Що в скульптурі, як і в архітектурі.
Пропагував велич держави. Українська скульптура
перетворилася на полігон, де відпрацьовувались ідеологічні
засоби тоталітаризму, способи впливу на колективну
свідомість, тому вона була найзаангажованішою з – поміж
інших видів мистецтва.
 Починаючи із 80 – х років, в українській скульптурі
спостерігається потяг до новацій, індивідуальних творчих
проектів, зокрема відродження модерністичних прийомів
пластичного вираження. Скульптура другої половини xx ст.
представлена іменами Михайла Лисенка, Галини Кальченко,
Валентина Борисенка, Василя Бородая, Валентина Зноби.
 Галина
Кальченко
 Валентин
Борисенко
 Михайло



Лисенко
Пам`ятник Щорсу
Розстріляним у Бабиному Яру
«Партизанський рейд»

similar documents